Поезія

Тримаю світ – Олена Несміян

Тримаю світ. Так просто і так важко.
Така відповідальність – світ тримати…
Він на вагах історії – мурашка,
І не помітиш – будеш прибирати.
Так, Всесвіт прибирає! Ви не знали?
Витрушує свої небесні ковдри,
Бо це сміття: і війни, і скандали.
І чаша ця, повірте, майже повна;
От-от проллється стогоном в безодню,
Бурхливо потече Чумацьким шляхом…
І більше не залишиться нічого.
Бо Всесвіт не зважає на мураху.
А як же кажуть: «Бог створив людину
За образом й подобою Своєю?
Чому ж вона мурахою загине?
Мурахою із людською душею…»
Бо та душа ціну велику мала.
За неї борг спокутний заплатили.
Але, якщо вона себе продала
За будь-яку ціну – продешевила.
Та «сочевична юшка» має здатність
Живити тіло… та труїти душу.
А тіло без душі втрачає значність…
Тому я цілий всесвіт тримати мушу.
Так, цілий світ. Так просто і так важко,
Така відповідальність… Я тримаю…
Хоч я сама – малесенька мурашка,
Але я Образ і Подобу маю.

Більше поезії:

 

Олена Несміян

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button