Проза

Від генерала атеїстів до рядового в армії Господа Ісуса Христа

5 грудня 2013 року світ жив своїми проблемами, а в передмісті Лондона родина Бориса Йосиповича Гальперіна прощалася з його тілом. Дружина Ольга Костянтинівна, дочка Олена Борисівна зі своєю сім’єю, члени баптистської церкви Лондона проводжала в останню дорогу людину незвичайної долі.
В цей час на Англію накинувсь найпотужніший буревій. Вітер ламав дерева, зривав з будинків дахи, немов демонструючи, що на землі немає нічого сталого і надійного. І людина, її життя – мов польова квітка. Помирають навіть найвідоміші й заслужені люди. Вітер історичних подій уносить пам’ять про них в пустелю забуття.
Буревій зірвав дах зі школи, де навчався онук Бориса Йосиповича. Стихія вирувала, і близькі померлого особливо відчували крихкість людського життя. Лише прощальна проповідь говорила про велику надію для слабих людських істот. Ця надія – в Ісусі Христі.

…Свого часу в Радянському Союзі Борис Йосипович Гальперін був в авангарді атеїзму, воював проти Христа та Його послідовників. Але одного разу великий грішник упав до ніг Спасителя. Коли він увірував, то багато їздив зі свідченням про своє навернення з пресвітером з молодіжного служіння Юрієм Олексійовичем Науменком. Одного разу він сказав братові:

  • В атеїзмі я був генералом, а коли покаявся і прийняв Ісуса Христа, став рядовим у Його армії.

Народився Гальперін 1927 року. Багато чим вдячний матері. Вона ретельно ховала від сторонніх, що свого часу на відмінно закінчила Миколаївську гімназію, володіла кількома іноземними мовами. Час був небезпечний: комуністична влада методично знищувала стару інтелігенцію, і матір «забула» своє минуле.
Тим не менше, дітей навчала принципам християнської моралі. Діти знали «золоте правило» Нагірної проповіді Ісуса Христа «усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви.». Навчала принципу: «Життям дорожи, а смерті не бійся». Тому що, не важливо, скільки ти прожив, а важливо, як ти прожив.
З 1943 по 1960 роки  служив офіцером. Після звільнення в запас навчався заочно на економічному факультеті Киргизького державного університету. Закінчив навчання 1965 року. З тих пір – на науково-педагогічній роботі. Бувши комуністом, активно долучився до антирелігійної діяльності. Став головним експертом релігійної літератури та документів на судових процесах в тяжкі роки хрущовських і після хрущовських репресій віруючих з євангельських церков.
Друкував свої твори у всесоюзному журналі «Наука й релігія». Автор чи співавтор багатьох книжок і брошур, близько ста науково-популярних статей на антирелігійні теми. Як лектор Всесоюзної категорії виступав з доповідями й лекціями на семінарах і нарадах в різних регіонах країни. Його слухали в Центральній Росії, в Сибірі, на Уралі, в Прибалтиці, в Україні, в Середній Азії, на Кавказі.
Захистив кандидатську дисертацію «Особливості ідеології і діяльність Ради церков євангельських християн-баптистів». Після Киргизії жив і працював у Запоріжжі. Його вважали заслуженим релігієзнавцем, і бувши кандидатом філософських наук, викладав у різних вищих навчальних закладах.
Запоріжжя у 80-х роках стало центром проведенням релігійно-філософські дискусії. До церкви ЄХБ на вулиці Культурній, 9, регулярно приходили студенти, яких він посилав на Богослужіння, щоб вони потім писали звіти про побачене.
Мені Борис Йосипович запам’ятався з ювілейних зборів у Ново-Василівці. Тоді влада забороняла святкувати в цьому селищі століття першого з’їзду ЄХБ. Того недільного ранку весь район було оточено, щоб ніхто з вірян не міг приїхати на святкування ювілею. Ми приїхали з вечора, а мелітопольський хор прибув рейсовим автобусом під виглядом людей, які їхали з недільного ринку. На тому служінні Гальперін сидів поряд з уповноваженим у справах релігії і був на його боці.
Але час спливав, Бог робив Свою працю. Борису Йосиповичу зі службового обов’язку доводилося вивчати Біблію. Для експертизи він прочитував масу конфіскованої владою християнської літератури. В наслідку будівля безбожництва, змурована в його душі, захиталась. Одного разу він сказав своїм студентам:
– Я – людина атеїстичних поглядів, але коли б мені довелося вибирати релігію для себе, то я вибрав би християнство, в християнстві – євангельську течію. В євангельському християнстві вибрав би баптизм. Ці люди не тільки кажуть, але й живуть за Біблією.
До того ж, учення баптистів більше за всіх наближено до Біблії.
Після 40 років перебування в комуністичній партії в 1990 оці Борис Йосипович написав заяву, що з моральних міркувань здає партквиток. За це його було звільнено з роботи у Запорізькому університеті. Після заборони КПРС у 1991 році його відновили на роботі.
Час свободи приніс чимале зацікавлення релігією. Борис Йосипович став запрошувати пресвітерів баптистських церков для читання лекцій про християнство у вищих навчальних закладах. Старшому пресвітеру в області Павлові Петровичу Мітленкові та мені часто доводилося виступати у цій ролі.
У цей час Борис Йосипович став хворіти. Одна за одною йшли операції. Павло Петрович Мітленко згадує:
– Одного разу пізно ввечері  зателефонувала дочка Бориса Йосиповича й передала  прохання батька – відвідати його в лікарні. Вранці я був у нього в палаті. Він був схвильований і приголомшений. У розмові сказав, що на нього чекає операція (17-а за рахунком), і в нього передчуття, що він її не витримає. Попросив, щоб ми його поховали. Я сказав, що виконаємо його прохання і поховаємо його тіло. Але запитав: «А куди піде Ваша душа? Адже ж Ви знаєте Біблію, знаєте, що очікує людей за порогом смерти»
– А Ви думаєте, Бог простить мене після стількох  років атеїстичної боротьби? – запитав він. – Мені довелось навести цілу низку текстів із Біблії, щоб розвіяти його сумніви. Потім я запропонував йому помолитися.
Його покаяння було з найщирішого серця стомленої душі. Зі слізьми він просив прощення й милости у Бога. Потім помолився я і сказав йому: «Борисе Йосиповичу, я хочу попривітати Вас  як брата у Христі». Треба було бачити, як просяяло його лице, який тягар гріха Бог зняв з його душі!»
По одужанню він прийшов до церкви і наприкінці Богослужіння вийшов наперед і засвідчив перед усіма:
– Тридцять  років я йшов проти Христа. Чимало літ Він на мене чекав, але тепер я прийняв Його протягнуту руку, прийняв його  прощення. Особливо боляче за тих, кого я відірвав від віри в Бога. Жодного з них немає щасливого, – сказав він, витираючи сльози.
По кількох місяцях його допустили до хрищення. У вересні 1998 року Борис Йосипович прийняв хрищення у водах Дніпра. Коли Павло Мітленко виходив разом із ним із води, Гальперін сказав:
– Ніколи в житті я не був таким щасливим, як сьогодні.
Потім була молитва. Колишній богоборець стояв навколішках і молився.
Після хрищення Борис Йосипович активно долучився до поширення вістки про Ісуса Христа. Використовуючи колишні зв’язки, розширив наші зустрічі в найрізніших аудиторіях, з роздачею Нових Заповітів, календарів та євангельських трактатів. У газеті «Запорізька Січ» домовився про рубрику «2000 років від народження Ісуса Христа», і півтора роки пресвітери нашої та інших церков, громадські діячі регулярно вміщували статті про вплив Ісуса Христа на історію, життя народів й особливо – окремих особистостей. З часом він прислав мені рукопис своїх спогадів з проханням зібрати його праці й написати книгу для нового покоління.
Дочка Гальперіна Олена вийшла заміж та виїхала до Англії. Після народження внука Борис Йосипович із дружиною поїхали до доньки. Так і залишилися там. Він ніколи не забував вітати нас із християнськими світами і завжди цікавився духовним життям церкви.
Тепер він у Господа. Його навернення показало велич Божої любови до грішників. Згадалися слова Божі до Єремії: «Ось Я Господь, Бог кожного тіла: чи для Мене є щось неможливе?» (Єремія 32:27). Дійсно, для Бога немає неможливого. Молитви багатьох віруючих принесли плід. Продовжуйте молитися за грішних, най, як нам здається, безнадійних – і Бог відповість. Він «хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання правди.» (1 Тимофія 2:4)

Автор: Леонід Петренко (Уривок з книги: “Нотатки пресвітера”)

[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Назаренко

Народився: Запоріжжя 1965; 1986-91 - Запорізький держуніверситет, спеціальність: викладач української мови та літератури. Працював учителем у школі 3 роки; 15 років - диктором і ведучим програм "Слово про слово", "Гранослів" на ОДТРК "Лтава".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button