Тема чіпізації не нова. Колись гаряче велися розмови про ідентифікаційні коди. Зараз із запалом говорять про чіпи. І все це поміщено в релігійну площину і прив’язується до книги Об’явлення. Тож кілька думок на цю тему, гадаю, буде не зайвим написати і мені.
1. Щодо апокаліптичного жанру
Уявіть якесь дійство за ширмою. Ви чуєте звуки, розмови, діалоги, але не розумієте, що відбувається. І ось несподівано хтось легенько відкриває ширму і ви бачите повноцінну картину. Оце і є Об’явлення, грецькою Апокаліпсис, тобто відкриття. Саме з такої перспективи написана чимала кількість окремої літератури. І як правило подібні твори писались в середовищі таких релігійних груп, які зазнавали політичних утисків та репресій. Дослідження усього масиву апокаліптичної літератури дозволяє окреслити основні характеристики цього жанру.
Апокаліптичний жанр – це свого роду дисидентська література, тому вона й пишеться не прямо, а завуальовано, так, щоб держслужби та поліція не могли ні до чого придертися. Тому й мова така. Образна і непряма. Щоб не можна було здогадатися, про що йдеться. З іншого боку кожен апокаліпсис має за ціль розкрити прихований смисл історії. Показати справжній порядок речей. Тому це аж ніяк не поезія. Це підривна політична література. Яка має за ціль викрити безбожність влади, яка себе обожествила і показати, що світом насправді керує Бог.
2. Щодо біблійних апокаліпсисів
Апокаліпсисів писалось багато, але в біблійний канон увійшли тільки два. Це є Книга Даниїла та Об’явлення Йоана Богослова. Крім цього апокаліптичні фрагменти зустрічаються в деяких пророків, а також у Євангеліях та апостольських посланнях.
3. Щодо мети Книги Об’явлення
Книга Об’явлення – це книга втіхи. Саме з цією метою вона була написана. Вона відкриває Божу логіку історії. Не так, як нам здається з цієї сторони, а так, як Бог це бачить зі свого боку. І це робиться за допомогою образів. Світом керує не Дракон, а Агнець. Хоча виглядає навпаки. І Об’явлення потрохи відкриває, як воно є насправді. І в цьому є утіха для тих, хто слідує за Агнцем. Вони є переможці, хоча виглядає, що зазнали поразки. Об’явлення – це не просто історія, це метаісторія, це свого роду ключ до історії, і саме тому вона є актуальною в кожному поколінні історії.
4. Щодо клейма і чіпізації
Книга Об’явлення говорить про клеймо Звіра на чолі або правій руці. Клеймо – це давнє українське слово, яке означає знак, відбиток, тавро. В даному дописі я теж використовуватиму його. Ось основний текст:
«І бачив я іншого Звіра, що виходив із землі, і мав два роги, немов Агнець, а говорив, як Дракон. І владою від першого Звіра всією діє перед ним, і зневолює землю і тих, що мешкають на ній, щоб поклонилися Звірові першому, в якого загоєна рана смерти. Чинить знамення великі, так що й огонь зводить з неба на землю перед людьми. І знаджує тих, що живуть на землі, знаменнями, котрі дано йому чинити перед Звіром, кажучи тим, що живуть на землі – зробити образ Звіра, який має рану від меча і живий. Дано йому надати дух в образ Звіра, щоб і говорив образ Звіра і діяв так, аби, скільки їх не поклоняться образові Звіра, були повбивані. І заподіює всім, малим і великим, і багатим і вбогим, і свобідним і невільникам, щоб дано було їм клеймо на руку їхню праву або на чола їхні; щоб жоден не міг купити чи продати, крім того, хто має клеймо, ім’я Звіра або число імени його. Тут є мудрість. Хто має розуміння, той нехай злічить число Звіра, бо це – число людське, і число його 666». (Одкр.13:11-18)
Ось ми прочитали ці слова про клеймо. Але скажіть чесно, яке відношення чіпізація в Іспанії та Швеції має до даного тексту? І взагалі, яке відношення до книги Об’явлення має будь-яка інша чіпізація? Що спільно між клеймом і чіпом чи ідентифікаційним кодом? Це абсолютно різні речі. Слова Об’явлення не мають жодного відношення до різних чіпів. Не мають і ніколи не мали. В Об’явленні говориться про клеймо, грецькою «харагма», що буквально означає відбиток, тобто певний знак, образ, печать.
Це саме слово вживається також у Ді.17:29. Його смисл очевидний. Ідеться про певне тавро, яке робить того, хто його носить, подібним до того, хто його ставить. Відбиток є копією, яка наслідує оригінал. В цьому полягає основна ідея. Уподібнення! Ось як звучить Ді.17:29 у перекладі Касіяна, який намагається зберегти дослівний зміст: «Итак, будучи родом Божиим, мы не должны думать, что Божество подобно золоту, или серебру, или камню, НОСЯЩИМ ПЕЧАТЬ ИСКУССТВА И МЫСЛИ ЧЕЛОВЕЧЕСКОЙ». А ось як перекладають українські переклади: «Бувши, отже, з Божого роду, ми не повинні думати, що божество подібне до золота чи срібла, чи каміння, ТВОРУ МИСТЕЦТВА І ЛЮДСЬКОЇ ВИГАДКИ». Жодної згадки про печать, але зміст від цього нічого не втрачає. Бо суть не в печаті, а в ідеї. Камінь, який несе на собі печать мистецтва – це, по суті, і є твір мистецтва.
Чіпізація жодного відношення до печаті Звіра не має. Ідея в тому, що люди, які прийняли його печать – це люди, які прийняли його образ, які несуть на собі його відбиток. Вони схожі на нього. Образ їхнього життя – це і є його печать на них. А чіпізація до цього жодного відношення немає. Ні семантичного, ні практичного.
5. Для кращого ознайомлення з даною темою раджу неодмінно переглянути відео пастора і магістра богослов’я Сергія Накула: https://www.youtube.com/watch…
N.B. Дорогі, не слухайте усіляких гугл-богословів та інтернет-теологів. Послухайте краще людей, які покірно і скрупульозно вивчали богослов’я в добрих навчальних закладах.
[sc name=”futerblock” ]
“N.B. Дорогі, не слухайте усіляких гугл-богословів та інтернет-теологів. Послухайте краще людей, які покірно і скрупульозно вивчали богослов’я в добрих навчальних закладах.”
Тобто: “не слухайте усіляких” – тих ЛЮДЕЙ, а “краще” цих – “добре навчених”…
Одначе (все-таки!) ліпше слухати і зважати не на думку – тих чи інших – ЛЮДЕЙ, навіть “покірно і скурпульозно навчених в добрих навчальних закладах богословів”, а саме на голос Божого Святого Духа! :)