Домашня » Топ » Сім’я – місце, де працює закон віддачі

Сім’я – місце, де працює закон віддачі

0
Поширень
Pinterest WhatsApp

Щаслива гармонійна сім’я є здійсненням початкового задуму Небесного Отця. У щойно створеної людини немає жодної вади, вона безгрішна. І тим не менше, через відсутність в Адама відповідної йому жінки Творець виносить безкомпромісне рішення: «не добре…» (Бут. 2:18). Тільки створення Єви привело до задуманої гармонії: «і будуть обоє одним тілом» (Бут. 2:24). Так з’явилася перша сім’я.

Двоє, або пара, – це феномен, який багато разів зустрічається на сторінках Святого Письма. Премудрий Еклезіяст стверджує: «Двом краще, ніж одному, для яких є добра винагорода в їхньому труді» (Екл. 4:9). Адже напарник підтримає того, хто падає, двоє зігріють один одного, плечем до плеча можна встояти під час нападу.

Ісус теж посилає Своїх учнів на проповідь по двох. Він вчить, що двоє, погодившись просити Всевишнього про щось, неодмінно отримають. Його Царство виникає і поширюється серед Його учнів, і починається це з двох людей. Де двоє зберуться в ім’я Христа, там буде і Сам Христос. Сім’я також починається з поєднання двох. Ось чому по-справжньому християнська сім’я стає місцем, де небеса сходять на землю, місцем Царства Небесного, місцем, де присутній Сам Христос.

Звичайно, щоб сім’я була такою, потрібно, щоб чоловік і дружина шукали Господа, починаючи з раннього ранку. Пізнавали і прагнули виконувати Його волю, щоденно читаючи Святе Письмо. Разом молилися, однодушно погодившись просити Господа про спільні потреби. Така сім’я – найкраще середовище для реалізації закону віддачі, бо і Сам Христос віддав Себе, залишивши нам приклад…

Дух нашого часу полягає у всеохоплюючому прагненні отримати від життя усе. Ті, хто піддалися його впливу, думають, що вони є центром світу і все існує заради них. Але рано чи пізно таке розуміння приводить до розчарування. Тут важливо пригадати хрестоматійний урок відомої казки про рибака і рибку: людина не може насититися. І підсумок такого життя закономірний – розбите корито: «У п’явки були три дуже їй любі, дуже … любі дочки, і ці три не задовольнили її; не наситилась і четверта, щоб сказати: Досить!» (Прип. 30:15). Бог замислив цей світ так, щоб ми насолоджувалися даванням: отримуємо, щоб розділити з іншим.
За задумом Творця людина не була створена самодостатньою, вона потребує постійного притоку енергії і ресурсів. Отримуючи необхідне, людина покликана розділити це з іншими людьми. І гармонійне життя полягає в балансі енергії здобуття і енергії віддачі: отримуючи віддаєш і віддаючи отримуєш.

Буває, що цей баланс порушується. Переконання, що ресурси обмежені і всім не вистачить, вказує на перевагу енергії отримання. Для такої категорії людей характерні такі висловлювання: «Потрібно жити для себе, «Решта почекає», «В житті потрібно все встигнути». Інша позиція характеризується висловами: «Мені не потрібно багато», «Я потерплю», «Я звик задовольнятися малим». Ті, у кого переважає віддача, діють, виходячи з переконання, що власні бажання потрібно відкласти вбік.


Якщо не віддаємо, то тим самим перекриваємо собі можливість отримувати. І якщо не приймаємо, то позбавляємося можливості давати. Щоб отримати, маємо віддавати. Тому важливо, щоб ми дозволяли Богу благословляти нас і через нас благословляти оточуючих людей. У кожного є багато турбот, ми поглинуті вирішенням своїх проблем. І може скластися стійке враження, що нам не вистачає часу не те що на інших, у нас його немає навіть для себе.  Насправді, якщо зможемо здолати себе і зробити щось корисне для інших, то зробимо щось дуже важливе і корисне для самих себе. Чим більше радості даруємо іншим, тим більше щасливими стаємо самі. Якщо ви помітили, що ваші справи зупинилися і, як ви не стараєтеся, все залишається на місці, терміново почніть віддавати. Христос каже: «Але не так буде між вами: якщо хтось між вами хоче бути великим, нехай буде вам слугою» (Мк. 10:43). Хочеш більше мати? Більше віддавай! Більше служи тим, хто поруч із тобою, роби їм щось корисне, потрібне.

Жадібність не дає нам можливості віддавати, гордість не дозволяє приймати. Яким би ти не був багатим, не

Жадібність не дає нам можливості віддавати, гордість не дозволяє приймати.
зможеш з’їсти каструлю їжі замість тарілки, не зможеш носити дві сорочки відразу. Христос навчає: «Хто має дві сорочки, нехай дасть тому, хто не має, а хто має їжу, так само нехай робить!» (Лк. 3:11). Якщо можемо подолати страх позбутися чогось, що нам потрібне, то побачимо, що чим більше віддаємо з чистим серцем, тим більше отримуємо. Бог благословляє оточуючих через того, хто вміє благословляти. Як казав Йов: чи не їв від нього сирота?

Це не означає, що маємо бути марнотратними. Якщо маємо мету через роздачу накопичити більше, можемо помилитися. Потрібно давати з радісним серцем, з любов’ю, без сумніву і страху. Вміння віддавати – це дар Божий. Часто намагання робити добро не приносить результату. Можливо, вам приходили такі думки: «Я стільки добра роблю, а вони не помічають», «Я стільки спілкуюся з ними, а вони стають ще гіршими». Подібні думки вказують, що насправді ви більше хочете отримати, ніж дати. У будь-якій сфері життя старайтеся віддавати трохи більше, ніж отримали.

Сім’я – найкраще середовище для навчання і реалізації закону віддачі. Дитина бере від батьків, від світу все, що потрібне для росту і розвитку. Ставши дорослим, вона віддає – у вигляді відповідних вчинків, професійної діяльності, відношення до оточуючих і поведінки в цілому. Батьки недостатньо виконують свої зобов’язання, якщо навчають своїх дітей їсти, пити, ходити, розмовляти, прикрашатися, бо все це служить лише для тіла, яке не є людиною, а слугує наметом для людини, як вважає Ян Амос Каменський.
Буває так, що батьки жертвують усім заради дітей, і коли діти все отримали, вони не здатні віддавати, бо від початку був порушений баланс віддачі і отримання у стосунках із дітьми. Не варто чекати вдячності від дітей, яких батьки навчили лише брати.
Сімейний човен піде на дно, якщо в подружніх стосунках хтось надає перевагу тому, щоби брати і забуває віддавати. Порушений баланс приводить до невдоволення, конфліктів. Деякі люди соромляться говорити про свої потреби і постійно знемагають від постійної гри в одні ворота. Чому з’являються подібні проблеми? Найчастіше ця проблема родом із дитинства, дитина не була навчена ділитися, не бачила доброго прикладу перед очима, їй не пояснили, як приймати з вдячністю і як ділитися, не очікуючи нічого взамін.
Як потрібно приймати? Варто навчитися приймати безкорисливо і не присвоюючи собі те, що отримуєш. Потрібно висловити щиру вдячність людині, через яку вам у користування прийшла ця річ або ресурси. Тут потрібно пригадати слова апостола, що той, хто має, має бути як той, що не має. Все, що маємо, дане нам на тимчасове користування. Отримуючи, маємо, у свою чергу, віддавати щось, і не обов’язково тому, хто нас благословив. Краще, якщо це буде людина, яка не може вам нічим віддячити. Давання має бути безкорисливим.
Настрій до споживання веде до одинокості. Коли людина спілкується переважно з метою отримати що-небудь від співрозмовника, вона складає про себе негативне враження і відштовхує від себе. Щастя можливе у тих відносинах, де є віддача. Де люди віддають, там є емоційний контакт, є спілкування, є щастя. У протилежному випадку вони залишаються одинокими.
Віддавати потрібно вміти! По-перше, віддавайте щиро, від усього серця, без жалю. Діліться не лише матеріальним. Діліться вашими знаннями, вміннями, діліться добрими словами і підтримкою. При цьому вчинки добра не потрібно афішувати, як сказав Христос, «нехай ліва рука твоя не знає, що робить права» (Мт. 6:3).
По-друге, давайте на благі цілі. Слово «благодійність» вказує на це. Чим вища і чистіша мета, тим сильнішою буде внутрішня радість від давання.
По-третє, варто навчитися висловлювати вдячність усім без виключення, хто вам допоміг або зробив ваше життя кращим, чистішим, світлішим. При цьому вдячність має бути щирою і правдивою. Фактично не важливо, скільки має людина, вона має бути вдячною. Потрібно навчитися бути вдячним за можливість жити, дихати, насолоджуватися природою.
Будьмо вдячні Господу за те, що Його Слово серед нас, воно доступне для кожного; що вчить нас жити за законами Його Царства, яке вже є серед нас і яке гряде.

Сергій Сіпко


Рейтинг редактора

67
Сім’я – найкраще середовище для навчання і реалізації закону віддачі. Дитина бере від батьків, від світу все, що потрібне для росту і розвитку. Ставши дорослим, вона віддає – у вигляді відповідних вчинків, професійної діяльності, відношення до оточуючих і поведінки в цілому.
0 Рейтинг користувачів
Актуальність 78%
Практичність 56%

ПЛЮС

Будьмо вдячні Господу за те, що Його Слово серед нас, воно доступне для кожного; що вчить нас жити за законами Його Царства, яке вже є серед нас і яке гряде.

МІНУС

Сімейний човен піде на дно, якщо в подружніх стосунках хтось надає перевагу тому, щоби брати і забуває віддавати. Порушений баланс приводить до невдоволення, конфліктів.
Попередня Стаття

В центрі Києва зарєстровано рекорд - цілодобовий марафон читання Біблії

Наступна Стаття

День подяки

Без коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *