Проза

Ефективний засіб

Закінчився непростий робочий день. Підвечір, посходившись додому, батьки і діти, кожен приніс мішок своїх проблем. Приніс, та й висипав їх посеред хати. А ті раді-радісінькі розбіглися по всіх кутках, що нікуди й від них дітися – то в порожній гаманець заглянули, то у пустий холодильник залізли, а то причепилися до поламаного крана в умивальнику, то до скудної вечері, а то до дитячих щоденників, а то до того, а ото до сього…

Потрібно було з цим щось робити. Отож, того вечора про хороший настрій не йшлося. Коли вклали дітей спати, Олег з Оксаною ще довго обговорювали наболіле. На ніч, у молитві просили Бога розв’язувати їхні проблеми, повернути у сім’ю радісний настрій та мир.

Наступний день був вихідним.

Вранці прокинувшись, подружжя взялося за хатні справи. Пробували якось і підтримати одне одного – та не виходило. Розмова не клеїлась. Настрій нагадував про себе то інтонацією, то не обережним словом. У серця знову повертався неспокій та невдоволення. Справа йшла до сімейного скандалу.

Олег з Оксаною якраз зайшли на кухню, як раптом із кімнати роздався дзенькіт…

– Жора!!! – вигукнула жінка і кинулась на місце події, чоловік пішов за нею (Жора – їхній рижий кіт – великий бешкетник та непосида).

Коли опинилися в кімнаті, побачили розбиту вазу.

«От лихо, ще тільки цього бракувало, – подумала Оксана. – І де той розбишака дівся? Мов вітром здуло. Здогадується, що тепер йому перепаде на горіхи».

– Жора!!! – покликала кота й заглянула під диван. З-під нього, мов ошпарений, вискочив кіт. Він, кулею пролетівши кімнату і коридор, хотів прошмигнути у сусідню, проте двері до неї були зачинені. Кіт спробував загальмувати, та сила інерції була великою – Жора талапнувся об зачинені двері, відбився і очманіло кинувся в інший куток.

– Ах ти ж!… – почала була сваритися Оксана та потім махнула рукою. – Маєш щастя, що ваза дешева!

Жінка зібрала черепки з вази й пішла на кухню, кинула їх там до сміття. Взялася готувала сніданок, коли зайшов чоловік. У розмові, що зав’язалася, він зачепив наболіле, чим зіпсувало і так поганий настрій.

– Знаєш, що? Давай закриємо цю тему, а то ще посваримось, – запропонувала Оксана.

– Давай, – погодився Олег.

На якийсь час, розмова урвалась – на серцях було важко.

Жінка пішла за чимось у ванну кімнату. Олег залишився на кухні. «Господи, допоможи виплутатися з цих проблем! Поверни гарний настрій та мир у наші серця. Світ завалює нас проблемами, щоби ми не раділи Тобою, Господи. Боже, зроби щось швидше, бо ми на межі душевного зриву!» – просив чоловік.

У цей час Оксана у ванній теж благала Бога про допомогу, щоб Він розрядив напругу, повернув мир і спокій в їхню сім’ю.

Раптом за дверима, почувся якийсь страшенний шум. Вона, злякавшись, прислухатись. Серце схвильовано забилось: «Що трапилося?» Жінка відчинила двері до коридору… і мало не захлиснулася – їй, в обличчя, ударив потужний струмінь води.

Оксана інстинктивно зажмурившись, відсахнулася назад:

– Олег!!! – вигукнула.

Чоловік, почувши її крик, метнувся в коридор. Та лишень відчинив двері з кухні, як зі стелі, йому на голову, бухнула холодна вода. Олег оторопіло подивився на Оксану, яка стояла з мокрим обличчям у калюжі води. А вода дзюркотала зі стін, надуваючи великі пухирі із шпалер, стікала по округлості світильника безліччю тонесеньких струмочків.

Олег стрепенувся. Увімкнув світло. Вода заграла, переливаючись в промінні. «Ой! Таж замкнуть проводи», – спам’ятався і вимкнув.

– Що це? – мовив у голос, глянувши на дружину.

І тут, не змовляючись, вони разом закричали:

– Люба!!! (Люба – їхні сусідка над ними, поверхом вище).

Подружжя кинулось сходами нагору. Зупинилися біля Любиних дверей. Вони були не замкненні. Їхня господиня, сиділа на дивані і безтурботно розмовляла з гостею. Жінки були захоплені розмовою – жестикулювали й сміялися. Тож дуже здивувалися, раптом побачивши перед собою роздратованих мокрих сусідів:

– Люба! Ви нас затопили! Нам зі стелі, тече вода. Увесь коридор залила.

– Я вас затопила?! – здивувалася та і виглянула за двері. – Дивіться – у мене сухо.

Зависла мертва пауза…

Тоді Олег рвучко відчинив двері ванної кімнати – там, з оглушливим шумом, з крана текла вода виливаючись через край ванни. Проте, затопивши невеличку кімнатку, тут же кудись дівалася. Чоловік швиденько закрив кран. Повернувся до сусідки. Люба стояла, прикусивши губу. Проте, за мить, оговталась, почала вибачатися.

Подружжя повернулися до своєї квартири. Вода ще не стекла, та її натиск зменшився, через деякий час, вона і зовсім перестала текти. Люба, яка прийшла з сусідами, знову почала вибачатися та бідкатися на свою долю. Пропонувала допомогу. Обіцяла оплатити збитки. Подружжя відмовилось. Тож жінка ще трохи постояла та й пішла.

Чоловік з дружиною, взялися за ліквідацію наслідків потопу. Скоро їх не стало. Згодом підсохла й стіна.

Відпочивши, подружжя згадало тут мить, коли Оксана зайшла у ванну, а Олег залишився на кухні.

– Знаєш, я просила Бога, щоб не допустив сварки, – промовила Оксана.

– А я просив, щоб Він зробив щось швидше, – додав Олег. – Та не думав, що це буде так швидко і ефективно. Господь одним махом зупинив наші язики й остудив гарячі голови, виливши на них по відру води…

Вони подивилися одне на одного і… зареготали.

Почувши їх веселий сміх, з-під куточка показався кіт.

– Жора! – гукнув Олег і ступив до нього.

Читайте також:

Кіт, притиснувши вуха, рвонув було з кухні, та двері і на цей раз були зачинені. Він відчайдушно крутнувся на місці, але у цей момент був пійманий.

– Ти чого втікаєш – я ж хотів тебе погладити?! – сказав Олег, до настороженого кота, і глянув на Оксану.

Вони знову дружно зареготали.

Чоловік і жінка, знову й знову сміялися, пригадуючи раз за разом усе, що сталося із ними, котом та водою, і те, як Господь повернув їм добрий настрій.

«Ви – справді ще діти, Мої діти» – мабуть, подумав Господь, дивлячись на них із неба, й Собі посміхнувся…

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Микола Мучинський

Письменник і автор оповідань, які публікуються в журналах та збірках. У 2018 р. вийшла авторська книга «Слід».

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button