Блог Сергія Головіна

Чоловік і жінка – гендерна синергія Божого домобудівництва

Чоловік і жінка були створені Богом по-різному. Яка різниця і що спільного між людьми обох статей? Чи можна досягнути гармонії між чоловіком і дружиною? Що про це говорить Біблія?
«І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього… щоб подібна до нього була» (Буття 2: 18,20).

На жаль, цьому тексту приділяється недостатньо уваги з огляду на упереджене ставлення до слова «поміч». Нам важко абстрагуватися від реалій грішного світу, в якому чоловік, відповідно до встановленої вже після гріхопадіння ієрархії (Буття 3:16), займає домінуюче становище. Тому слово «помічник» часто розуміється, як щось другорядне – підмайстер або прислуга. Насправді ж етимологія українського слова «помічник» дуже добре відображає значення слова «Езер», вжитого в єврейському оригіналі тексту – «подає міць», «що надає силу», «той, хто наділяє можливістю досягти бажаного».
Слово «Езер» зустрічається в Писанні неодноразово, причому найчастіше – по відношенню до Бога (див. Повторення Закону 33: 7, 26, 29; Псалтир 20: 2, 70: 5, 88:19, 117: 9-11, 120: 1-2, 123: 8, 145: 5; і т.д.). Зустрічається воно і в похідних поєднаннях. Саме воно вжито пророком, коли «І взяв Самуїл одного каменя, і поклав між Міцпою та між Шенам, та й назвав ім’я йому: Евен-Єзер. І він сказав: Аж доти допоміг нам Господь» (1 Самуїла 7:12), або в імені Еліезер («Господь допомагає»), яким звався раб, керуючий будинком Авраама (Буття 15: 2).
У Біблії слово «помічник» не містить будь-яких зневажливих конотацій в гендерних відносинах. Воно вказує на синергетику, коли спільний кумулятивний ефект незрівнянно вищий простої суми складових. Ні чоловік, ні жінка окремо не вичерпують всієї повноти образу Божого. Але здійснюючи Божий задум спільно, вони досягають того, на що були б нездатні самі по собі (в такому співробітництві частково проявляється подібність співпраці людини з Богом). І досягається це якраз за рахунок гендерної полярності – невід’ємних єдності і протилежності чоловічого і жіночого начал в людині; за рахунок поєднання, з одного боку, самодостатності (кожна людина є особистістю сама по собі), з іншого боку – взаємозалежності; поєднання індивідуальності і спільності.
Важливим моментом є також те, що, хоча жінка і створена для чоловіка, після чоловіки і з чоловіка, існуванням своїм вона зобов’язана виключно Богу. Чоловік не є творцем жінки. Він не виявляє абсолютно ніякої ініціативи для її появи, не приймає будь-якого вольового рішення, і абсолютно не докладає для цього жодних зусиль. Людина отримує супутника життя, перебуваючи в несвідомому стані, – в глибокому сні. Отримує виключно по благодаті Божої, як нічим не заслужений дар. Він лише тільки відчув потребу в спорідненій душі, і тут же знаходить відповідь на ще не висловлені молитви! Псалмоспівець пише: «Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!» (Псалми 37: 4). В цьому проявляється велика сила Божої любові. Тим, хто належить Йому, хто приймає Його, Бог дає найкраще. Адже Він – досконалий Творець, і не робить другосортних подарунків.
Далі, важливо розуміти: чоловік і жінка не є дві напівлюдини або недолюди. Кожен з них – повноцінна самостійна і самодостатня гармонійна особистість. Саме тому вони і здатні на повноцінний союз! Той, хто не має повноти сам в собі, нездатний і в повній мірі обдарувати собою кого-небудь іншого. І той хто, не в змозі бути щасливим сам по собі, навряд чи зможе належним чином ощасливити кого б то не було.
Мова ж йде саме про стан повного щастя. Це очевидно з того, що чоловік, побачивши даного йому Богом помічника, … заспівав! Так, так – найперші слова людини, записані в Біблії, є саме піснею, любовною одою, серенадою (Буття 2:23):
Це – кістка від кістки моєї!
Це – плоть від плоті моєї!
Назветься вона «дружина»,
Тому що взята від чоловіка.
Згоден, не сама глибокодумна канцона. І рима – не шедевр. Але будемо поблажливі. По-перше, це – чистої води імпровізація, спонтанна реакція на побачене. По-друге, а чого ще чекати? Це ж співає закоханий чоловік, а чоловіки, коли закохуються, дурніють. Боюся, закоханість – це такий спеціально закладений в людину Богом механізм: р-р-раз – і мізки відключилися! Інакше хто б, перебуваючи при здоровому розумі й твердій пам’яті, взяв на себе таку відповідальність як створення сім’ї?
Нам невідома мелодія цієї найпершої пісні, але на текст її варто звернути особливу увагу. Більшість перекладів цілком адекватно передають його зміст: «назветься вона дружиною (жінкою), бо взята від чоловіка (мужчини)». Однак при цьому втрачається досить істотний нюанс. Поняття «чоловік» і «жінка» безвідносні. Той, хто народився хлопчиком, виростає в чоловіка незалежно від того, буде у нього жінка, чи ні. Відповідно, і дівчинка, подорослішавши, стає жінкою, навіть якщо у неї і не буде чоловіка. Тобто чоловіком або жінкою чоловік є і так, сам по собі. В оригіналі ж в обох випадках вжите одне і те ж єврейське слово, тільки в чоловічому і жіночому роді – «іш» і «ішша», що свідчить про їх взаємну приналежність один до одного. Тому, можливо, варіант «назветься вона “дружина”, тому що взята від чоловіка» більш точно передає зміст цієї оди. Бути чоловіком або дружиною неможливо самому по собі. Тільки – по відношенню до когось.
І ще один цікавий аспект. А чому взагалі чоловік раптом заспівав? Яка мета цього акустичного дійства? Тварини (наприклад, – птахи) співають, щоб привернути особину протилежної статі для спаровування. Людині ж не було потреби нікого зваблювати. Все, до чого він прагнув, було дано йому відразу, без будь-яких перепон. Навіщо взагалі люди співають? Схоже, відповідь очевидна: чоловік заспівав просто так. Просто тому, що не міг не співати. Просто тому, що був щасливий.

Більше про чоловік і жінка:

Ми співаємо, коли нам радісно, ​​і коли сумно – теж співаємо. Щось в нас вимагає, щоб ми вилили свої почуття в співі. У пісні ми висловлюємо те, що найдорожче нашому серцю. Те,  що нам «не байдуже», чого просто словами не висловити. Щось дуже нам дороге. Те, що в сухий прозі позначається словом «цінності». Чоловік заспівав, тому, що йому було довірено щось, незрівняне по цінності ні з чим іншим у всьому творінні. Щось настільки ж цінне для нього, як і він сам. Щось, чому він міг би належати. У чому, нарешті, встановлювалася гармонійні відносини «я» + «ти» = «ми». Іншими словами сенс цієї пісні можна було б висловити так:
Вона – така ж, як я
Вона – інша
Ми з нею – одне ціле
Я з нею – інший
Ми співаємо про те, чого неможливо сказати в прозі! Зрештою, не тільки ми покликані співати для Господа пісню нову (Псалтир 32: 3, 39: 4, 95: 1, 97: 1, 143: 9, 149: 1; Ісаї 42:10, Одкровення 5: 9, 14: 3). Пророк стверджує: пісня людини, що вперше побачила свою дружину, – відображення того, як Сам Господь Бог заспіває, коли наша з Ним початкова єдність буде відновлена у всій повноті: «Господь, Бог твій, серед тебе, Велет спасе! Він у радості буде втішатись тобою, обновить любов Свою, зо співом втішатися буде тобою!»(Софонія 3:17 ).
[sc name=”futerblock” ] [sc name=”obraz-podoba” ]  

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button