Ніч – хіба що символічна,
Бо ніхто не спить ніде.
Рік старий пішов у вічність,
А Новий до нас гряде.
Аж тривожно, урочисто,
Незбагненно на душі,
Світлі помисли пречисті
Хтось в мені розворушив.
Серцю дав нову надію,
Що не все в житті дарма.
Хто любов з Христом розділить –
Той збагне: журби нема.
Хай іде до нас у гості
Рік Новий в цю дивну ніч.
Він – від Бога, з високості,
Для нових уже сторіч.
Шлях до вічності, де справді –
Ні початку, ні кінця.
Може, рік цей буде в радість
Для усіх нас, для Творця?
Я ж йому у кожнім слові
Віддаю душі тепло…
Може, рік цей – Рік любові?
Хай би справді так було.
Більше поезії Сергія Рачинця:
Сергій Рачинець
[sc name=”futerblock” ]
