Ключ до успішного шлюбного союзу – це посвята. Посвята відрізняє шлюб від звичайного співжиття.
Останні кілька років можна сміливо називати роками великої революції в шлюбі й взаєминах чоловіка і жінки. Тільки задумайтеся:
У 60-х роках минулого століття у США співіснували 440 тисяч пар без укладення шлюбного союзу.
У 2000-х роках їх кількість збільшилася до 3,8 мільйонів.
А всього через 14 років число пар, які живуть у цивільному шлюбі, досягнуло 8 мільйонів!
Зараз, за офіційними даними, кожна п’ята дитина в Україні народжується поза шлюбом, але на початку 90-х, стверджують демографи, таких малюків не було й 10%.
Для зростаючого числа пар, особливо молодих, співжиття – це такий тест-драйв шлюбу, перевірка на сумісність і здатність ужитися разом як чоловік і дружина. Одна жінка у статті для журналу «Психологія сьогодні» написала: «Я й уявити не можу, щоб вийти заміж за когось, кого я не спробувала в якості сусіда по кімнаті. Поєднуватися з кимось, з ким ти не спробував ходити в один туалет? Ну ні!»
Драматичне збільшення статистичних цифр в питаннях співжиття можна віднести до декількох факторів, які містять у собі:
- Ліберальне ставлення до сексу в наші дні;
- Відсутність публічного осуду щодо дітей, народжених поза шлюбом;
- Молоді люди вступають у шлюб у пізнішому віці (27-29 років сьогодні на відміну від 20-23 в 60-х роках минулого століття);
- Все більша кількість людей не бачать цінності в самому інституті шлюбу;
- Боязнь невдач – багато самотніх людей не хочуть дійти до розлучення, як це сталося з їхніми батьками.
У популярних ЗМІ співжиття вже давно є чимось абсолютно нормальним і звичайним. Ми це бачимо і в численних фільмах, і в серіалах. Іноді здається, що пари, які живуть у шлюбі – це вимерлий вид, який можна зустріти тільки на якомусь вже дуже сімейному телеканалі.
Чи можна співжиття вважати тест-драйвом?
Для щирих християн співжиття не може вважатися біблійним варіантом хоча б через одне тільки питання сексуальної чистоти. У Божому Слові чітко говориться про необхідність чекати весілля, щоб насолоджуватися сексуальними стосунками.
Чи допомагає таке співжиття перевірити пару на сумісність?
Хоча багатьом і здається, що співжиття можна вважати якоюсь подобою життя в шлюбі, проте дослідники вказують, що між ними стільки ж спільного, скільки спільного між справжньою купюрою і підробленою. Доктор гуманітарних наук, психолог Віллард Харлі пише:
«Для початку подумайте, чому люди, які живуть разом, не одружуються. Поставте собі саме це питання. Чому ви погодилися жити зі своїм молодим чоловіком, а не вийти за нього заміж? Відповідь проста: ви ще не готові взяти на себе таку відповідальність. По-перше, вам потрібно побачити, що ви все ще любите його після спільного приготування вечері, прибирання квартири і спільних ночей. Іншими словами, ви хочете подивитися, на що буде схоже ваше подружнє життя, не беручи на себе шлюбних обіцянок.
Але що ви, судячи з усього, не розумієте, то те, що не можна дізнатися, яким буде життя після одруження, до тих пір, поки не вступите в шлюб. Шлюбні обіцянки додають стосункам додатковий вимір, який змінює все. Ось зараз перевіряєте один одного на сумісність. Якщо хто-небудь із вас зробить помилку, тест буде провалений, можна розбігатися. Але в шлюбі правила інші. Помилки не завершують шлюб (як у вашому випадку), вони завершують любов, яку ви один до одного мали до цього моменту.
Що ж це таке – шлюбне посвячення? Це угода про те, що ви будете піклуватися один про одного все життя, незалежно від злетів і падінь. Ви будете разом у багатстві й бідності. А ось «узи співжиття» – вони зовсім інші. Це, по суті, угода про оренду, де є договір, який продовжується щомісяця».
Іншим словами, спільне проживання не можна розглядати як тест-драйв перед шлюбом, тому що саме шлюбні обіцянки і посвята відрізняють шлюб від будь-яких інших взаємин.
Ще одну проблему з співжиттям дослідники назвали «інерцією стосунків». Пари звикають до спільного життя і вирішують, що слід одружитися, тому що це здається логічним наступним кроком. Цьому рішенню може посприяти тиск із боку родичів або почуття обов’язку один перед одним – треба ж якось віддячити партнерові за роки, вкладені в стосунки. Люди, які жили в цивільному шлюбі, в підсумку можуть вступити в шлюб із тими, з ким інакше ніколи б не одружилися. Це не рішення вступити в шлюб, а поступове сповзання в бік шлюбного союзу. Боже Слово не тільки показує план шлюбу, але і прогресію побудови відносин:
- Одинокий чоловік;
- Він усвідомлює потребу в помічниці;
Бог піклується про цю потребу; - Чоловік і жінка залишають своїх батьків
- Приліплюються один до одного;
- Стають одним тілом;
- Отримують близькість і єдність.
За Божим задумом, коли чоловік і жінка стають одним тілом, вони вже присвятили своє життя один одному у відповідь на те, як Бог подбав про їхню потребу. Сексуальні стосунки і співжиття – це коротке замикання «електричного» ланцюга цього плану.
І це не Божий задум. Такими є результати найсвіжіших досліджень. Ось оцінка ситуації і рекомендації від Скотта Стенлі:
«Якщо хочете вступити в шлюб, будьте обережні в питанні співжиття. Так, багато людей живуть разом, і саме вони є в групі ризику – так ніколи й не одружитися. Фактично, співжиття сьогодні знаходить такі риси, які все сильніше зменшують ймовірність успішного шлюбу. Якщо хочете вступити в шлюб, шукайте партнера, якого ви можете впевнено вибрати, а потім робіть публічну, взаємну весільну обіцянку».
Більше про шлюб:
- Чому дошлюбний секс аморальний?
- Дві третини українців вважають, що сексуальні стосунки до шлюбу – це нормально.
- Допоможіть, мій шлюб не з тією людиною
- «Мачо», тиран чи голова?
На закінчення хотілося б сказати, що рішення, прийняті людьми до шлюбу, дуже добре показують, у що вони вірять. Чи вірять вони в Боже Слово про побудову відносин, здатних тривати все життя? Чи вірять вони Божому задуму про шлюб?
Читайте головні новини “Слово про Слово” в соціальних мережах Facebook і Twitter
Дейв Боех
