Один рабин дуже пишався своєю вірою в Бога. Раз у раз він повторював: «Я вірую в Господа».
І ось одного разу сталася повінь. Вода постійно прибувала. У будинок до рабина прийшли люди й сказали:
– Ми залишаємо це місце. Пішли з нами.
На що рабин відповів:
– Ні, я залишаюся. Я вірую в Господа. Він врятує мене.
Вода продовжувала прибувати. До будинку підплив човен, і люди, які сиділи в ньому, сказали:
– Тут є ще одне місце. Поїхали з нами, адже вода все прибуває.
Рабин відповів:
– Ні. Я вірую в Господа.
Човен поплив. Потім прийшов інший, але рабин відмовився сісти й в нього: він вірив, що буде врятований Богом.
Нарешті, прилетів вертоліт, і звідти крикнули:
– Гей, це твій останній шанс. Ми кинемо мотузку, по ній ти зможеш забратися сюди, більше допомоги чекати нізвідки.
Але рабин відмовився і на цей раз. Вода продовжувала прибувати, і він, зрозуміло, потонув.
Зустрівши на небесах Бога, рабин спитав його:
– Я так вірив в Тебе, Господи, як же Ти дозволив мені потонути?
На що Бог відповів:
– Я тричі намагався врятувати тебе: двічі по Моїй волі, до твого дому припливали човни, а потім Я посилав навіть вертоліт. І ти тричі не прийняв мою допомогу.
Читайте також:
Жив колись на світі один жадібний мельник. Його маленький водяний млин стояв на березі невеликої річки. На узліссі мельник перегородив річку великою греблею. За греблею збиралося багато-багато води,…
Мораль: Господь про нас піклується різними способами й по-справжньому віруючі люди усе у житті сприймають, як від Господа.
Джерело: ChristianProverbs
