Світ

Помер Брат Ендрю, який контрабандою перевозив Біблії в комуністичні країни

Анне Ван дер Бейл (Anne van der Bijl), голландський євангеліст, відомий християнам усього світу як Брат Ендрю − людина, яка контрабандою ввозила Біблії в закриті комуністичні країни, помер 27 вересня у віці 94 років.

Джерело: ChristianityToday

Анне Ван дер Бейл прославився як «Божий контрабандист», коли 1967 року було опубліковано розповідь від першої особи про його місіонерські пригоди − прослизання повз прикордонників із Бібліями, захованими в його синьому Volkswagen Beetle. Книга «Божий контрабандист» була написана спільно з журналістами-євангелістами Джоном і Елізабет Шеррілл і опублікована під його кодовим ім’ям «Брат Ендрю». Книга розійшлася накладом понад 10 мільйонів примірників і була перекладена 35 мовами.

Книга надихнула багатьох інших місіонерів-контрабандистів, забезпечила фінансування служіння Ван дер Бейла «Відкриті двері» і привернула увагу євангелістів до скрутного становища вірян у країнах, де християнська віра і практика були незаконними. Однак Ван дер Бейл заперечив, що люди упустили суть, коли назвали його героїчним і екстраординарним.

«Я не євангельський каскадер, − сказав він. Я просто звичайний хлопець. Те, що я зробив, може зробити будь-хто».

Ніхто не знає, скільки Біблій Ван дер Бейл вивіз до Польщі, Чехословаччини, Югославії, Східної Німеччини, Болгарії та інших країн Радянського блоку за десятиліття до того, як успіх «Божого контрабандиста» змусив його виступити в ролі номінального керівника і збирача коштів для «Відкритих дверей». Оцінки варіювалися в мільйонах. Голландський жарт, популярний наприкінці 1960-х років, свідчив: «Що знайдуть росіяни, якщо першими прибудуть на Місяць? Брата Ендрю з купою Біблій».

Ван дер Бейл зі свого боку, не вів облік і не вважав точне число важливим.

«Мене не хвилює статистика, − сказав він в інтерв’ю 2005 року. − Ми не ведемо рахунок. … Але Бог − ідеальний бухгалтер. Він знає».

Ван дер Бейл народився в Нідерландах 1928 року в сім’ї бідного коваля і матері-інваліда. Йому було 12 років, коли німецькі військові вдерлися в нейтральну країну під час Другої світової війни, як він розповідав Джону і Елізабет Шеррілл, він провів окупацію, ховаючись у канавах, щоб уникнути примусу до служби нацистськими солдатами. Коли 1944 року в Нідерландах почався голод, Ван дер Бейл, як і багато голландців, їв цибулини тюльпанів, щоб вижити.

Після війни Ван дер Бейл вступив до голландської армії і був направлений в Індонезію у складі колоніальних сил, які намагалися придушити індонезійську боротьбу за незалежність. Він був у захваті від пригоди, поки не почалася стрілянина і він не вбив людей. За його власним зізнанням, Ван дер Бейл брав участь у різанині в індонезійському селі, без розбору вбиваючи всіх, хто там жив.

Після цього його переслідував вигляд молодої матері і хлопчика, що годує груддю, убитих однією і тією ж кулею. Він почав носити солом’яний капелюх у джунглях, сподіваючись, що це вб’є його. Ван дер Бейл взяв на озброєння девіз: «Стань розумним − збожеволій».

Він був поранений у щиколотку і почав читати Біблію, яку дала йому мати під час одужання. Після того, як він повернувся до Нідерландів, він почав ходити до церкви, і на початку 1950 року віддав себе Богові.

«У моїй молитві було не так багато віри, − говорив Ван дер Бейл. − Я просто сказав: “Господи, якщо Ти вкажеш мені шлях, я піду за Тобою. Амінь”».

Ван дер Бейл присвятив своє життя служінню і 1953 року вирушив до Шотландії навчатися в місіонерській школі Всесвітнього євангелізаційного хрестового походу. Виступаючи перед Christianity Today 2013 року, він згадав один важливий урок від офіцера Армії порятунку, який викладав вуличну євангелізацію. Літній чоловік сказав, що більшість потенційних євангелістів здаються занадто рано, оскільки Святий Дух підготував серце тільки однієї людини з 1000.

«Миттєво моє серце збунтувалося. Я сказав собі: “Яка марна трата часу”, − згадував Ван дер Бейл. Навіщо йти і витрачати свою енергію на 999 осіб, які не збиралися відповідати? Бог знає це, і диявол знає це, і він сміється, тому що після перших 1000 осіб я здаюся у відчаї».

Він вирішив, що попросить Бога направити його до єдиної людини, яка була готова до Євангелія. Замість того щоб витрачати свій час на розрахунки і вироблення стратегії, він слідував би керівництву Духа.

Деякий час по тому він відчув, як Бог говорить із ним через Об’явлення 3:2: «Будь чуйний та решту зміцняй, що мають померти». Ван дер Бейл розумів, що він повинен був піти підтримати церкву в країнах, контрольованих комуністами. У 1955 році він здійснив контрольоване урядом турне Польщею, але втік від своєї групи, щоб відвідати підпільні групи віруючих. Під час другої поїздки до Чехословаччини він побачив, що церкви в комуністичних країнах потребують Біблій.

«Я пообіцяв Богові, що щойно зможу взяти до рук Біблію, я приноситиму її цим Його дітям за стіною, яку побудували люди, − згадував пізніше Ван дер Бейл, − у кожну країну, де Бог відчиняв двері досить довго, щоб я міг прослизнути».

У 1957 році він здійснив свою першу контрабандну поїздку через кордон комуністичної країни, в’їхавши в Югославію з трактатами, Бібліями і частинами Біблій, захованими в його синьому Фольксвагені. Спостерігаючи, як охоронці обшукують машини перед ним, він молився про те, що пізніше назве «Молитвою Божого контрабандиста»:

«Господи, у моєму багажі є Писання, яке я хочу передати Твоїм дітям через цей кордон. Коли Ти був на землі, Ти змусив сліпі очі бачити. Тепер, я молюся, зроби зрячі очі сліпими. Не дозволяй охоронцям бачити те, чого Ти не хочеш, щоб вони бачили».

Ван дер Бейл пішов за своїм раннім успіхом у Югославії, зробивши ще кілька поїздок, і врешті-решт контрабандою ввіз Біблії в Радянський Союз. Він найняв собі на допомогу інших християн, і вони розробили стратегії, що дозволяють уникнути уваги прикордонників і таємної поліції. Іноді контрабандисти подорожували парами, маскуючись під молодят. Іноді вони використовували віддалені прикордонні переходи. Вони експериментували і ховали Писання різним способами у своїх маленьких, непримітних автомобілях. Вони завжди слідували керівництву Духа, і ніхто жодного разу не був заарештований.

Контрабанда Біблій зазнала критики з боку низки християнських організацій, включно зі Світовим альянсом баптистів, Радою іноземних місій Південних баптистів і Американським біблійним товариством. Вони вважали це небезпечним, особливо для християн, які живуть у комуністичних країнах, і неефективним. Критики стверджували, що сенсаційні історії гарні для збору грошей, і не більше.

Історики часів холодної війни обговорювали вплив контрабанди Біблії на комуністичні режими. Френсіс Д. Рашка пише, що це «ймовірно, мало велике значення», але «свідоцтва подвигів хиткі і схильні до перебільшення та особистого звеличення». За словами Рашки, є принаймні деякі докази того, що КДБ уважно стежило за діяльністю Ван дер Бейла і, можливо, мало інформаторів усередині його мережі.

Після успіху «Божого контрабандиста» Ван дер Бейл залишив контрабанду іншим, менш відомим християнам. Він перемкнув свою увагу на збір коштів для «Відкритих дверей» і можливостей служіння в мусульманських країнах. Коли Сполучені Штати вторглися до Афганістану 2001 року та Іраку 2003 року, він став відвертим критиком підтримки американськими євангелістами війни з тероризмом. Християни, за його словами, могли б покластися на військове втручання тільки в тому разі, якби вони відмовилися від віри в місії.

Виступаючи перед американською аудиторією на початку 2000-х років, Ван дер Бейл регулярно запитував християн, чи молилися вони за Усаму бен Ладена, лідера «Аль-Каїди». Коли американські війська вбили бен Ладена 2011 року, він висловив сум.

«Я вірю, що кожен доступний. Люди ніколи не бувають ворогами − тільки диявол, − сказав Ван дер Бейл. − Бен Ладен був у моєму молитовному списку. Я хотів зустрітися з ним. Я хотів сказати йому, хто справжній бос у цьому світі».

На момент його смерті, служіння, засноване Ван дер Бейлом, допомагало християнам більш ніж у 60 країнах. Щорічно «Відкриті двері» поширюють 300 000 Біблій і 1,5 мільйона християнських книжок, навчальних матеріалів і посібників з учнівства. Група також надає гуманітарну допомогу, сприяння розвитку громад і консультування з питань травм, одночасно виступаючи на захист переслідуваних християн по всьому світу.

Коли його запитали, чи шкодує він про роботу свого життя, Ван дер Бейл сказав: «Якби я міг прожити своє життя заново, я був би набагато радикальнішим».

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button