Притчі

Притча про Різдво і доброго хлопчика

Жив-був один швець. Овдовів він і залишився у нього маленький син. І ось напередодні Різдва Христового хлопчик каже своєму батькові:
− Сьогодні до нас в гості прийде Спаситель.
− Та годі тобі, − не повірив швець.
− Ось побачиш прийде. Він сам мені про це сказав уві сні.
Чекає хлопчик дорогого гостя, в вікно визирає, а там все немає нікого. І раптом бачить − у дворі на вулиці двоє хлопців б’ють якогось хлопчиська, а той навіть і не чинить опір. Вибіг син шевця на вулицю, розігнав кривдників, а побитого хлопчика в будинок привів. Нагодували вони його з батьком, вмили, причесали, і тут син шевця каже:
− Татку, у мене двоє чобіт, а у мого нового друга пальці з взуття вивалюються. Давай я йому свої валянки віддам, а то ж на вулиці жах, як холодно. До того ж сьогодні свято!
− Що ж, нехай буде твоя воля, − погодився батько.
Віддали вони хлопчику валянки, і той радісний, осяяний пішов додому.
Минув деякий час, а син шевця все від вікна не відходить, чекає в гості Спасителя. Проходить жебрак повз будинок, просить:
− Гарні люди! Завтра Різдво Христове, а у мене три дні ріски в роті не було, погодуйте, Христа ради!
− Заходь до нас, дідусь! − покликав його через вікно хлопчик. − Дай Бог тобі здоров’я! Нагодували, напоїли вони з батьком старого, пішов він від них радісний.
А хлопчик все Христа чекає, вже хвилюватися почав. Настала ніч, на вулиці ліхтарі засвітилися, хуртовина мете. І раптом кричить син шевця:
− Ой, татку! Там якась жінка біля стовпа з дитинкою маленькою. Подивися, як їм, бідним, холодно! Вибіг син шевця на вулицю, привів жінку з дитиною в хату. Нагодували вони їх, напоїли, а хлопчик і каже:
− Куди ж вони підуть в мороз? Он, на вулиці, яка заметіль! Нехай, таточку, вони у нас заночують.
− Та де у нас ночувати? − запитує швець.
− А ось де: ти на дивані, я на скрині, а вони на нашому ліжку.
− Що ж, нехай.
Читайте також:

Нарешті, всі полягали спати. І сниться хлопчикові, ніби приходить до нього, нарешті, Спаситель і каже лагідно:
− Дитя моє миле! Будь щасливий все життя!
− Господи, а я тебе вдень ​​чекав, − здивувався хлопчик.
А Господь каже:
− Та ж я до тебе тричі вдень ​​приходив. І три рази ти прийняв мене якнайкраще.
Прокинувся хлопчик вранці, дивиться, а валянки, які він вчора бідному хлопчикові подарував, знову в кутку стоять, на столі − святковий пиріг незайманий. А на серці − така невимовна радість, якої ніколи ще не було.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button