Найбільшу популярність отримав телеологічний аргумент існування Бога під назвою «Аргумент годинникаря» у зв’язку з формулюванням, викладеним Вільямом Пейлі (1743−1805) в книзі «Природне богослов’я» (Natural Theology, 1802). Пейлі міркує таким чином. Припустимо, йдучи по пустелі, ви знайшли годинник. Звідки він взявся? Утворився він там випадково, самі по собі, як продукт взаємодії піску, вітру, води та інших природних факторів, або ж його хтось створив? Доцільність будови годинникового механізму свідчить на користь другого припущення.
Все в годиннику вказує на те, що він був створений з певною встановленою метою. Його конструкція цілком підпорядкована цьому призначенню. Так, у ньому є пружина, яка призводить механізм в рух; є ряд коліщаток, які передають рух від пружини до стрілок; є стрілки, які вказують значення часу на циферблаті. Причому, коліщатка зроблені з міді, щоб не іржавіли, пружина ж виготовлена зі сталі, оскільки цей метал більш еластичний і може накопичувати напругу. А елемент конструкції, що прикриває стрілки, виконаний зі скла, що дозволяє їх бачити. Загалом, все в ньому доцільно. Випадковість же протилежна доцільності, вона не передбачає будь-якої мети. Тому логічніше буде припустити, що годинниковий механізм – породження розумного задуму. Раз є годинник, повинен бути й годинникар.
Читайте також:
Світ показує нам набагато більше свідчень про задум, ніж годинник. Світ – більш майстерний витвір, у нього куди більш витончений пристрій, в ньому ми виявляємо безліч тонко узгоджених один з одним об’єктів і явищ. Якщо годинник має годинникаря, то світ повинен мати ще більш мудрого і великого конструктора, тобто Бога.
