Мій тесть, працюючи в громадській організації з охорони здоров’я, 30 років свого життя присвятив людям. Коли він відійшов у вічність на 76-му році життя, то залишив після себе силу-силенну ділових паперів у шафі та багато нагород на стіні.
Настав час прибрати в «робочій» шафі тестя. Ми передивилися всі папери. Залишили сімейні фотографії та декілька важливих документів, а решту вирішили спалити.
Мені випало виконати це. Зібравши непотрібне, вирушив до безлюдного місця, полив соляркою старі проекти, похвальні грамоти, кореспонденцію, підпалив і спостерігав, як все горіло.
Це видовище було мені уроком. Я згадав, що одного дня стану на суд перед Богом, і і моє життя та робота випробуються подібним екзаменом. Вціліє лише те, що матиме вічну цінність.
Спостерігаючи, як листи та грамоти перетворилися на попіл, я по-новому зрозумів слова апостола Павла: «…діло кожного буде виявлене, бо день покаже, тому що в вогні відкривається, і вогонь випробує діло кожного, яке воно є» (1 Кор. 3:13).
Сьогодні це праця, завтра вогонь. Цей випадок примусив мене діяти обережно, обдумувати кожен крок, робити так, щоб праця не пропала марно, не згоріла.
Більше про суд:
Знай, що на суд підуть твої діла. Пильнуй, бо ж ти собі не ворог! Якщо у праці Господу хвала − вона не перетвориться на порох. Живи сьогодні так, ніби завтра будеш звітувати перед Богом.
Журнал «Путь»
