Сьогодні, однак, шлюби з найбільш близькими родичами (як, скажімо, між братом і сестрою) – велика рідкість. У багатьох країнах вони навіть заборонені законом. Загальновідомо, що близькоспоріднені шлюби з великим ступенем ймовірності можуть призвести до тяжких генетичних захворювань. Але ж Біблія повідомляє, що на початку усі шлюби були близькоспорідненими…
Творець благословив людину родючістю, щоб та могла ефективно втілювати всі інші аспекти свого призначення. «І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх» (Дії 17:26). Шлюбні відносини між чоловіком і жінкою не тільки сприяють відображенню людиною свого Прообразу через єдність у множинності, але дають людині можливість примножувати в числі, поширюватися по землі і володіти нею через своїх нащадків: «Хіба Бог не один нас учинив? І залишок духу Його. А що цей один? Насіння від Бога шукав. Тому свого духа пильнуйте, і дружину юнацтва свойого не зраджуйте!»(Малахія 2:15).
На жаль, людина настільки поспішила порушити Божий заповіт, що не встигла ще толком почати виконувати його. Проте, призначення людини не змінився, хоч і дітонародження, крім радості, пов’язане тепер з болем і стражданням. «Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу. Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він їхнє ймення: Людина. І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім’я йому: Сиф. І було Адамових днів по тому, як він Сифа породив, вісім сотень літ. І породив він синів і дочок» (Буття 5: 1-4).
Відповідно до юдейських переказів, у Адама і Єви було тридцять три сини і двадцять три дочки (Йосип Флавій. «Юдейські древності»). Заповідь не втрачає значення, але після гріхопадіння в оповіданні з’являється новий персонаж — смерть. Родовід Адама (Буття 5), так само як і всі наступні родоводи (по-єврейськи – «толедот»), несуть фатальну печать смерті, слідуючи похмурою структурою «жив — народив – помер»:
[Ім’ярек А] жив X років і народив [Ім’ярек Б].За народження [Б] [А] жив Y років і породив синів і дочок.
А були всі дні [А] було Z років; і він помер.
Книга Буття особливо згадує сімейство Каїна як, швидше за все, другу людську сім’ю на землі і першу, що виникла вже після гріхопадіння: «І Каїн пізнав свою жінку, і стала вона вагітна, і вродила Еноха. І збудував він місто, і назвав ім’я тому містові, як ім’я свого сина: Енох.»(Буття 4:17). Текст Писання не залишає сумнівів: всі люди, які населяють землю, — нащадки першої людини і його єдиної дружини: «Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий. » (1 Коринтян 15:45). «І назвав Адам ім’я своїй жінці: Єва(по-єврейськи – «життя »), бо вона була мати всього живого» (Буття 3:20).
Від них походять всі народи і всі раси людей. Так що дружина Каїна однозначно була його близькою родичкою. Швидше за все, сестрою, хоча деякі вважають, що племінницею (в цьому випадку передбачається, що перша згадувана після Едему сім’я не була першою фактично). Діти Адама і Єви однозначно вступали в шлюби між собою — більше було просто ні з ким. Та й, за великим рахунком, на землі з того часу не було укладено жодного іншого шлюбу крім як з кровними родичами. Адже ми всі — прямі нащадки Адама і Єви.
Сьогодні, однак, шлюби з найбільш близькими родичами (як, скажімо, між братом і сестрою) – велика рідкість. У багатьох країнах вони навіть заборонені законом. Загальновідомо, що близькоспоріднені шлюби з великим ступенем ймовірності можуть призвести до тяжких генетичних захворювань. Але важливо розуміти: шлюби ці не причина самих захворювань — вони лише ведуть до їх прояву в потомстві. Причина ж — в наявності у подружжя генетичних порушень, викликаних випадковими помилками генетичного коду, мутаціями.
Генетичні порушення, швидше за все, стали накопичуватися відразу ж після втрати світом його досконалості. Цей процес повинен був прискоритися після скорочення населення землі до восьми осіб при потопі (це може служити причиною скорочення тривалості життя людини). Порушення в генах Ноя і його дружини, а також хоча б одного з їхніх синів і його дружини, успадковує кожен з нас. На додаток до них в наших генах з того часу набралося куди більше нових помилок. Кожен з нас — ходячий банк генетичних проблем. Просто більшість з них ніяк не проявляється.
Річ у тому, що генний набір в наших клітинах продубльований. Один комплект ми отримуємо від матері, другий — від батька. Якщо хоча б один з генів в нормі, він «виконує роботу» і хвороба не проявляється. Але діти продовжують наслідувати пошкоджені гени батьків, і кількість вад накопичується з поколіннями. Приховані генетичні порушення «спливають» тоді, коли відповідний ген пошкоджений в обох наборах. А при близькоспоріднених шлюбах ймовірність успадкування ідентичних мутованих генів від обох батьків вкрай висока.
Первозданний же генний набір людини був досконалим (все створене було «вельми добре»). За винятком Y-хромосоми, Єва була точною генетичною копією Адама, його клоном. Проте, про прояви генетичних порушень у їх безпосередніх дітей нічого не говориться, а значить, гени прабатьків були бездоганні. І поки кількість мутацій в генах людей залишалося незначним, близькоспоріднені шлюби не становили загрози. Заборона на них накладається лише на час Мойсея, коли, напевно, кількість мутацій перевищила статистично допустиму величину.
