Для життя

Пастор з подвійною зайнятістю, або про фінансову підтримку пастора

Ситуація сучасної України

Тема фінансової підтримки пастора є делікатною і найчастіше болісною як для самих пасторів, так і для членів їхніх церков. Проте дискусія з цього питання потрібна.

Біблійний термін «пастор» означає служителя церкви, який піклується про церкву за аналогією з тим, як пастух піклується про стадо. У Посланні до Ефесян 4:11 Павло говорить про те, що пастор отримує призначення на служіння від Бога: «І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів…».

Писання показує нам різні практики матеріального забезпечення служителя церкви та місіонера у ранній церкві. Так, відповідно до 1 Кор. 9:13-14 можна припустити, що деякі пастори перебували на повному утриманні громади: «Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку? Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії».

В інших випадках йдеться про нерегулярні добровільні пожертвування для підтримки служителя, наприклад: «А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим» (Гал. 6:6). І, нарешті, ми читаємо про випадки подвійної зайнятості, коли служитель самостійно забезпечував себе, поєднуючи працю зі служінням: «Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав… Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною» (Дії 20:33-34).

В Україні є п’ять моделей організації пасторського служіння за характером навантаження та підтримки від церкви. Стаття сформована на основі опитування 180 пасторів із різних регіонів України.

 «Виробник наметів» – пастор з подвійною зайнятістю

«Виробник наметів» має постійне місце роботи, бізнес або часткову зайнятість на якомусь підприємстві, а після роботи займається церковними справами на волонтерських засадах. Посадова інструкція пастора та трудового договору відсутня. Не передбачена постійна підтримка, відпустка пастора або інші способи турботи про нього.

Біблійним обґрунтуванням цієї моделі є приклад апостола Павла, який займався виготовленням наметів (Дії 18:3; 20:33-34).

Це одна з найпоширеніших моделей пасторства в Україні: 69 % опитаних пасторів належать до цієї категорії.

З них:

  • 35 % пасторів одержують часткову підтримку від церкви;
  • 34 % не отримують жодної підтримки.

Лише 12 % усіх опитаних (і 15 % з тих, хто сам належить до цієї категорії) вважають цю модель правильною з погляду Біблії та культурного контексту. З цього випливає, що більшість пасторів з подвійною зайнятістю дотримуються цієї моделі вимушено, зокрема через економічні чинники.

Ця модель найбільш характерна для церков з чисельністю до 100 членів. В окремих випадках її дотримуються і численні церковні громади (до 200 членів).

Слабкі сторони моделі:

  • Пастор не завжди може побудувати дві кар’єри ефективно через брак часу та сил. Нерідко це призводить до емоційного вигоряння пастора.
  • На думку деяких експертів, подвійна зайнятість пастора негативно позначається на глибині поклоніння та якості проповіді. Зрозуміло, у таких випадках страждає сама церква. Проблема загострюється, коли пастор живе у маленькому містечку чи селищі, де буває нелегко працевлаштуватися. Щоб забезпечити сім’ю, деякі пастори змушені їздити на заробітки в інше місто або в іншу країну, влаштовуватися на сезонні роботи.
  • У ході спілкування з академічною спільнотою було з’ясовано, що відсутність практики підтримки пасторів знижує інтерес молодих християн до того, щоб розглядати пасторське служіння як довгострокову зайнятість.

Пастор на підтримці закордонної місії

У деяких спільнотах пастор не отримує підтримки від помісної церкви, але знаходиться на підтримці закордонної місії чи родичів, які зазвичай проживають за межами країни.

Саме підтримка з боку західних церков молодих пасторів у їхньому бажанні організовувати нові церкви призвела до хвилі відкриття церков у період з 1991 до 2010 року. Після економічної кризи 2007 року західні церкви значно скоротили розмір фінансової підтримки служителів в Україні, що призвело до помітного зменшення кількості пасторів цієї категорії. На цей час 8 % опитаних пасторів баптистських церков знаходяться на підтримці західних партнерів або родичів, які емігрували на Захід.

Слід зазначити, що підтримка з боку родичів зазвичай здійснюється саме через родинні стосунки, а не як підтримка власне пастора чи місіонера.

Тільки 2 % опитаних вважають цю модель правильною та біблійно обґрунтованою. Переважна більшість не підтримують її через низку причин.

Слабкі сторони моделі:

  • відсутня ясна посадова інструкція пастора та/або трудового договору. Кількість часу, що приділяється пастором своєму служінню, зазвичай визначається при діалозі зі спонсорською організацією. Якщо пастор підтримується міжнародним служінням, він може мати посадову інструкцію, і партнерська організація намагається захистити служителя від перевантаженості;
  • відсутність підзвітності пастора перед церквою. Особливу небезпеку це створює у сфері фінансів, у сфері богослов’я та у сфері характеру пастора;
  • громада за такої моделі мало дбає про свого пастора, який незалежний від неї фінансово. Пастора іноді сприймають як місіонера, а підтримка від родичів (зазвичай дітей) розцінюється як виконання заповіді про шанування батьків, а не як турбота про служителя.

Якщо говорити про сильні сторони цієї моделі, слід зазначити, що служителі, які перебувають на підтримці з боку західних організацій, зазвичай мають кращу соціальну безпеку. Західні партнери передбачають наявність відпустки, вихідних днів, часто до бюджету пасторів може бути включене підвищення кваліфікації чи покупка книг. Такої практики майже немає за підтримки пастора українською церквою.

Пастор має підтримку від церкви, але не підзвітний церкві

У такій моделі пастор має підзвітну йому виконавчу команду. Частина членів цієї команди можуть також перебувати на підтримці церкви. Іноді в контексті цієї моделі йдеться про підзвітність, але на практиці вона відсутня чи має формальний характер.

Як біблійне обґрунтування цієї моделі використовується приклад десятини для священника.

Така модель більш характерна для церков, які дотримуються вчення про фінансовий добробут християн, а також про особливе помазання пастора або особливий статус пасторського служіння. Як правило, при цьому спостерігається вищий стандарт життя пастора, починаючи від одягу та закінчуючи житлом, транспортом та способом відпочинку.

Ця модель також може складатися між пастором і організованою ним церквою, якщо організація відбувалася без правильної комунікації з церквою, що посилає на служіння.

Слабка сторона моделі:

  • відсутність підзвітності пастора церкві сприяє формуванню пастороцентричного керівництва. Нерідко у церквах з такою моделлю відсутнє бачення.

Для українських баптистських церков ця модель не є характерною.

Пастор отримує підтримку від церкви та підзвітний зовнішньому органу

За такої моделі пастор може бути підзвітний Союзу, Пресвітерії, обласному об’єднанню церков, Синоду або раді місії.

Ця модель характерна для громад з чіткою ієрархічною системою керівництва. Для баптистських церков України вона не є актуальною. Однак слід визнати, що серед пасторів зустрічається ставлення до обласного пресвітера як до носія вищого сану священства (за аналогією з єпископом).

У контексті даної практики, щоб стати пастором, необхідно здобути освіту й нерідко також ліцензію на пасторське служіння. Якість підготовки пастора до служіння перевіряється зовнішнім колегіальним органом; у пастора є чітка посадова інструкція, зазвичай трудовий договір, робляться відрахування на пенсійний фонд. Зазвичай орган, що стоїть над церквою, бере на себе відповідальність у питаннях житла, медичного обслуговування та відпустки пастора.

Слабкі сторони моделі:

  • відсутність незалежності помісних громад;
  • ієрархічне керування.

Пастор отримує підтримку від помісної церкви та підзвітний церкві

За такої моделі пастор підзвітний раді своєї церкви, що складається з активних членів церкви й зазвичай називається радою старійшин, рідше церковною радою. На думку Олександра Строка, дослідника устрою церков, саме ця модель стоїть найближче до моделі церковного лідерства ранньої церкви.

Читайте також:

За даними проведеного опитування, підтримку від церкви отримують 24 % пасторів баптистських церков України. Після опитування деякі пастори в особистому спілкуванні сказали, що навіть у великих церквах підтримка від церкви не є достатньою для всіх потреб сім’ї пастора. При цьому 76 % пасторів вважають саме цю модель біблійною.

Україна має досить високий відсоток християн серед населення і тому церкви (різних деномінацій) можуть і повинні серйозно впливати на суспільство. Для цього важливо забезпечити глибше розуміння поклоніння, заохочувати біблійну проповідь та навчання у церквах. Яка з розглянутих п’яти моделей найкращим способом може сприяти цьому, забезпечуючи умови для ефективного служіння пастора?

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Валентин Синій

Ректор Таврійського Християнського інституту. Магістр Херсонського державного університету за спеціальністю «Історія». Магістр з практичного богослов'я в ТСМ. Автор багатьох наукових публікацій.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button