Проза

Обов’язково повинні бути…

У приймальні лікаря – натовп. Кожна тут – майбутня мама. Неля набрала повні легені повітря. Вона завжди так робила, коли серце шалено калатало в грудях. Сьомий візит. За останні три тижні. Загроза занадто велика. Нутрощами відчувала – щось не так…
– Лознякова! – Почула вона, як крізь туман. Підвелася повільно. Коліна тремтіли.
У кабінеті її чекала цілком привітна жінка-лікар. За ці короткі три тижні Неля перейнялася до неї довірою. Інші лікарі були настільки грубі й байдужі, що на повторний візит до них вона погодитися не могла. Та й не було потреби. Не хотілося кому попало довірити життя довгоочікуваного майбутнього первістка.
– Потрібна операція, – тихо промовила Ольга Олексіївна.
Вона витримала довгу паузу, але, не помітивши ніякої реакції на обличчі пацієнтки, вирішила, що та її не почула.
– Нелечко, ваш малюк… – уперше за довгий час вона не могла знайти слів. – Вагітність завмерла.
За всі свої двадцять років практики вона не могла зрозуміти, чому в сім’ях, де дітей могла оточувати справжня любов, їх просто не буде.
– Ускладнення такі, що після операції буде потрібне довге лікування. А вам із чоловіком доведеться думати про усиновлення, якщо ви все ж хочете мати дітей. Своїх у вас, на жаль, уже не буде.
Неля сиділа мовчки. Грудка застрягла в горлі. Треба було щось сказати. Всі її мрії про щасливу родину – все рухнуло. Розбилося вщент на мільйони осколків і було розкидане по всій землі. Але про це потрібно буде думати потім. Зараз операція.
– Коли? – ледь спромоглася вона поворухнути губами.
– Зараз десята ранку. Телефонуйте чоловікові, нехай збирає речі. На стіл – за пару годин. Ксеніє, – звернулася вона до медсестри, – оформи Нелю в моє відділення. Давай так, щоб до першої все було готове. Чоловік приїде? – знову звернулася вона до пацієнтки.
– Так, звичайно…
Усе, що відбувається, здавалося сном. Кошмарним, але сном. Довгий коридор. Веселі майбутні матусі. «Мамочки» – це слово таїло в собі якусь особливу силу, з дитинства полонило й заворожувало. «Як я мамі скажу? Мамо, онуків не буде… А Коля? Колю, я не в змозі народити тобі сина… Такі милі двійнята вчора в парку гуляли. Як він дивився на них…» Думки кружляли вихором у її голові. У скронях напружено стукало.
Дивним було одне: серце перестало вилітати з грудей. Десь усередині вона все ж відчувала спокій і умиротворення.
Неля озирнулася. Восьма палата. Найзручніша в усьому відділенні. Зазвичай доводилося «віддячувати» за місце в палаті. А вона тут просто так. Ліжко біля вікна. «Зможу Колю вечорами визирати, – з сумом подумала Неля. – Цілий тиждень проведу тут».
Зайшла Ксенія. Зробила укол. Уже через пару хвилин сон став рішуче закривати Нелині очі.
– Усе буде добре, – почула вона теплий, оксамитовий, рідний голос. Коля вже сидів біля ліжка й міцно стискав її руку.
Операція тривала недовго. Без особливих ускладнень. Але Миколі вона здавалася вічністю. Весь цей час він перебирав у пам’яті слова, вимовлені ними один одному під час весільної обітниці: «В горі і в радості… В бідності і в багатстві…»

Більше про те, що таке справжня любов:

З дня тієї операції минуло три довгих роки. Три роки молитов і Божих чудес! Ольга Олексіївна не тільки наглядала за другою вагітністю, але й приймала пологи й особисто проводжала з пологового будинку сяючих батьків із двома «пакуночками» щастя в руках. Їй, лікарю, не вірилося в це диво. Але вона сама була йому свідком. Двійнята наполегливо перекрикували одне одного, кожне намагалося показати, як сильно саме йому зараз потрібен дбайливий мамин дотик і увага. Хлопчики були схожі, як дві краплі води.
Бог вирішив, що в цій сім’ї, де дітей буде оточувати справжня любов, вони обов’язково повинні бути!

Ганна Вовчук

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!