КонкурсРепортаж

Не шкільні будні Павлоградської школи

Скажіть, 56 років – це багато? Якщо говорити про людину, то це − пів життя. Але за ці роки людина збирає надзвичайно великий багаж життєвої мудрості. Що стосується школи − то це теж досить солідний вік. За цей період стіни школи покинув не один випуск школярів. Всі вони − достойні люди, які знайшли своє місце у суспільстві. Своє завдання − навчати та виховувати дітей − педагоги нашої школи виконували «на відмінно». Цікаві уроки, веселі перерви, смачні страви у їдальні, галасливі юрби дітей на подвір’ї школи − це були звичайні будні нашої школи. Здавалося, нічого не може порушити цю гармонію, життєву рівновагу …

Так було до 24 лютого 2022 року. У цей день війна постукала у двері кожного українця. Не оминула вона і нашу школу. Вона замовкла і прислухалась. Тривожні вісті летіли з прикордонних українських міст. Цю гнітючу тишу перервав перший потік біженців зі сходу. Тепер школа стала для когось житлом, а для когось тимчасовим прихистком на ніч. Педагоги стали волонтерами й психологами. Саме в цей період вчителі забули про якісь минулі сварки, недомовки. Вони просто об’єдналися, стали єдиним цілим, щоб допомогти іншим.

Не шкільні будні Павлоградської школи

Наступним важливим рішенням нашого колективу було допомагати не тільки внутрішньо переміщеним особам, але й українській армії. Школа стала пунктом прийому макулатури. Активно підтримали ініціативу вчителів батьки та діти. За виручені кошти від макулатури закупили бійцям на передову теплі шкарпетки, комплекти сухих душів та м’ясо для тушкування. Кожний з нас зробив маленький внесок у велику справу.

«Разом до перемоги!» − так розпочалася наша друга акція у школі, спрямована на збирання коштів для ЗСУ. Ця спільна спецоперація всієї нашої шкільної родини дістала назву «Ярмарок». Народні умільці, пекарі, кондитери несли продукцію на продаж. Кошти, виручені на ярмарку (18011 грн), були передані до волонтерського ХАБу «Крила Перемоги».

Але на досягнутому наша освітянська родина не зупинилася. Одноразова допомога переросла у невичерпне джерело підтримки українських бійців. Окопні свічки, «сухі» борщі − це наші сьогоденні справи, що наближають нас до перемоги. Вчителі швидко «перекваліфікувались». Після уроків педагоги приходять різати та сушити овочі, заливати парафіном заготовки окопних свічок. У стінах школи знову гамірно та кипить робота. «Чи перетворилася наша школа на ХАБ?» − запитаєте ви. У відповідь ви почуєте тверде «Ні!». Тому що школа продовжує виконувати свої основні функції: освітню і виховну. І чи не найкращим способом навчити дітей бути справжніми патріотами Батьківщини залишається показати власний приклад?

У цьому році наша школа дістала статус Ліцею №17 Павлоградської міської ради. А це ще раз доводить, що наш педагогічний колектив на правильному шляху. Кожен вчитель докладає максимум зусиль, щоб донести знання учням, допомогти стати справжніми людьми. І водночас ми, освітяни, тримаємо свій фронт – наближаємо перемогу!

Автор: Чабаненко Ірина

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button