Як комуністичні режими переслідують християн через контроль, бюрократію та фінансовий тиск
П’ять країн із комуністичними режимами — Китай, Куба, Лаос, Північна Корея та В’єтнам — запроваджують жорсткі обмеження на діяльність християнських церков, посилюючи фінансовий контроль, моніторинг богослужінь і кримінальне переслідування віруючих.
Джерело: International Christian Concern
Комуністична модель контролю: релігія як загроза державі
Християни в комуністичних країнах стикаються не лише з ідеологічним тиском, але й із системними інструментами державного контролю — від обов’язкової реєстрації церков до суворих фінансових перевірок та кримінального переслідування за «незареєстровану діяльність».
Комуністична доктрина традиційно спирається на атеїзм, а будь-яку незалежну духовну структуру розглядає як конкурента у сфері впливу на суспільство. Саме тому християнські громади часто опиняються під наглядом або у підпіллі.
Китай: тотальна фінансова прозорість і «синізація Церкви»
У Китаї влада дозволяє існування лише зареєстрованих церков, які мусять прийняти принципи «синізації» — інтеграцію комуністичної ідеології та китайських «цінностей» у богослов’я й богослужіння.
З 2022 року діє закон «Про фінансовий нагляд за місцями релігійної діяльності», що дає урядовим органам право проводити перевірки активів і аудит церковних коштів.
Крім того, пастори повинні письмово підтверджувати «любов до батьківщини», підтримку керівництва Комуністичної партії та дотримання «цінностей соціалізму».
Церкви не можуть самостійно розпоряджатися своїми фінансами або нерухомістю — усі рішення контролюють місцеві органи влади.
Куба: кримінальне покарання за іноземну підтримку
У Кубі пастори та християни можуть отримати до 10 років ув’язнення за отримання фінансової допомоги з-за кордону.
Хоча закон вимагає реєстрації релігійних громад, влада систематично відмовляє в реєстрації новим церквам і використовує її відсутність як підставу для переслідування.
За даними USCIRF, чиновники «регулярно й без пояснень» відхиляють заявки на реєстрацію, тим самим легітимізуючи подальші репресії.
Лаос: дозвіл на кожну дію громади
У Лаосі релігійні громади можуть діяти лише після реєстрації, але навіть зареєстровані церкви зобов’язані погоджувати із владою практично все:
- проведення богослужінь;
- пересування служителів;
- будівництво або ремонт храмів;
- відкриття нових груп чи громад.
Влада може зупинити будь-яку діяльність, якщо вона «загрожує стабільності чи суспільному порядку».
Усі християнські тексти й друковані матеріали мають проходити державну цензуру.
Північна Корея: церкви як декорації
Офіційні церкви у Північній Кореї фактично є фасадними структурами, створеними для демонстрації «релігійної свободи» іноземним делегаціям.
Держава заохочує громадян повідомляти про будь-які випадки приватної молитви, несанкціонованих зустрічей або зберігання біблійної літератури.
Наслідки — тортури, табори, страти.
В’єтнам: повний доступ держави до церковних документів
В’єтнам також вимагає обов’язкової реєстрації та регулярно проводить перевірки фінансів.
У 2024 році набув чинності Декрет №95, який дозволяє владі вимагати церковні фінансові звіти та призупиняти релігійну діяльність без пояснення причин.
Мета тиску: придушення Церкви та поширення страху
Усі ці режими використовують один і той самий інструментарій:
- нескінченна бюрократія;
- штрафи та аудит;
- криміналізація неформальних богослужінь;
- контроль фінансових потоків;
- цензура релігійної літератури.
Будь-яка «помилка» може стати формальною підставою для закриття церкви, ув’язнення пастора або накладення непідйомних штрафів.
Мета — не лише послабити Церкву, а й посіяти страх серед тих, хто слідує за Христом.
Читайте також:
