Ще до держав і урядів Бог наділив людину невідчужними правами, серед яких насамперед – декларація про життя, віру, сім’ю, прагнення щастя тощо. Але наявність будь-яких прав безглузда без волі користуватися ними. Свобода – найбільше з прав, якими Бог спочатку обдарував людину – аж до свободи слухатися Бога або не послухатися Його. Писання постійно й однозначно вказує на свободу як на благословення і співвідносить поневолення, так само як будь-яку іншу форму несвободи, з покаранням і прокляттям.
У контексті та оточенні стародавніх рабовласницьких культур, Закон Мойсеїв дає безпрецедентну для тієї епохи заборону видавати раба, що втік на свободу, його пану (Повт З. 23:15), наказує щотижня надавати рабам і рабиням день спокою (Вихід 29:10), а також відпустки одноплемінників на сьомий та всіх рабів – на п’ятдесятий рік. Саме поширення біблійного ставлення до раба, як до особистості, а не власності, двічі викорінювало рабовласництво в Європі: спершу в IV-VIII, після – у XVII-XIX століттях.
Перша Заповідь каже: «Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства. Нехай у тебе не буде інших богів перед Моїм лицем» (Вихід 20:2,3). Не тому хай не буде в тебе інших богів, що Я тебе в цьому випадку каратиму. Наслідуючи їх, ти сам покараєш себе. Адже саме Я – Той, Хто дає волю.
Закон Мойсеїв закликає святити п’ятдесятий рік, оголошуючи «свободу на землі всім мешканцям її» (Левіт 25:10), і залишає за людиною право вибору: «У свідки перед вами закликаю сьогодні небо і землю: життя і смерть запропонував я тобі, благословення та прокляття. Вибери життя, щоб ти жив і потомство твоє» (Повт. З. 30:19). Такий самий вибір пропонується Ізраїлю і при вході в землю обітовану: «Виберіть собі тепер, кому служити» (Ісус Навин 24:15).
Свободу самостійно обрати, чи слідувати за Помазаником Божим, або ж залишатися в рабстві гріха і продовжувати йти власним шляхом, надає людям і Христос:
«Господь помазав Мене благовістити жебракам, послав Мене зціляти зламаних серцем, проповідувати полоненим визволення і в’язням відкриття в’язниці» (Ісая 61:1, від Луки 4:18).
«Прийдіть до Мене всі тяжкі та обтяжені, і Я заспокою вас» (Матвій 11:28).
«Той, хто прагне, приходить, і бажаючий нехай бере воду життя задарма» (Об’явлення 22:17).
Вся Біблія від самого початку до самого кінця, – від Буття до Одкровення, – пропозиція людині вибрати свободу. Неправомірне обмеження свободи є злочином у «кесаревому» вимірі та гріхом – у вимірі Божому. Апостол пише: «Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців, розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці» (1 Тимофія 1:9,10).
Читайте також:
Слово ανδραποδιστης, перекладене тут як «работоргівці» (в Синодальному перекладі – «людинохижаки») означає тих, хто викрадає людей з метою отримання викупу або для продажу в рабство.
У громадянському суспільстві як правителі, так і закон повинні захищати права та свободи громадян та протистояти будь-яким формам поневолення.
