Інтерв'ю

«Європа перебуває в кризі, бо більше не знає, звідки взялась мораль»

«Багато атеїстів починають розуміти, що їхній гучний агресивний підхід не працює», каже професор математики Джон Леннокс в інтерв’ю для «Євангельський Фокус». «Нам потрібно витрачати час, щоб пізнати Писання глибше, аніж на рівні недільної школи», − Джоель Форстер.

У травні 2016 року Оксфордський професор математики Джон Леннокс відвідав Іспанію, щоб бути спікером на національному «Апологетичному Форумі» в Тарагоні. Там він розмовляв з «Євангельським Фокусом» і «Fundación RZ».

Вчений поділився думками про падіння так званого «нового атеїзму», визначення «віри», важливість діалогу і потребу розуміння Біблії.

Що ви дізналися з публічних дебатів й особистих розмов з атеїстами за останні роки?

Було цікаво дебатувати з Річардом Докінзом, Христофером Гітченсом, Пітером Сінґером й рядом інших провідних атеїстів. Припускаю, що Докінз унікальний, тому що він найагресивніший з них, і мені складно зав’язати якийсь вид стосунків з ним, до прикладу піти на ланч після дебатів.

Але з Гітченсом, Сінґером та іншими, я проводив хороші розмови опісля. Отож, протягом дебатів вони бувають доволі жорсткими зі мною, але потім ми можемо поговорити.

Схожі статті

Ймовірно найголовніше, що я зрозумів – це слабкість аргументів атеїстів, але я знав це і до того, як вступав у дебати, бо читав їхні книги.

Я сприймаю атеїзм серйозно. Сумно те, що вони не сприймають те, що я кажу, серйозно. Вони дійшли висновку, повністю помилкового, що «віра» – поняття релігії, яке значить «вірити у те, що не має доказів». І вони бачать мене, чоловіка віри, що значить, що я вірю у те, що не має доказів. Отже, немає сенсу у розмові зі мною. Це, як на мене, низькоінтелектуальний висновок. Сумно, що вони поводяться як неінтелектуали: не готові розглядати докази.

Це був цікавий досвід. Я роблю це, бо вважаю, що якщо ніхто цього не робить, вони виграють за замовчуванням. Публіка думає, що у них є все, а у нас [християн] нічого. Це основа причина для дебатів.

Мене дуже заохочує фідбек, зокрема в інтернеті. Багато людей прийшли до віри після перегляду дебатів.

У авторів є тренд – такий собі «новий» Новий Атеїзм, вони вважать Докінза й інших надто агресивними. Що ви думаєте про цей новий, дружній атеїзм?

Ну, це все дуже оманливо. Новий Атеїзм і «новий» Новий Атеїзм, бо так званий «новий» Новий Атеїзм – це той же старий атеїзм.

У мене є багацько друзів-атеїстів, які викладають в університетах по всьому світу. І, що цікаво, багато з них говорять мені: «Будь ласка, не плутай нас з Річардом Докінзом». Проблема в тому, що Річард Докінз дуже голосний, хоч і представляє невелику групу людей.

Люди кажуть мені: «Чому ти говориш з ним, він же представник не зовсім того?» А я кажу: «Ви праві, втім він найбільш впливовий».

Більшість моїх друзів атеїстів поважають істину. Вони не погоджуються зі мною, але вони поважають моє право триматися своїх поглядів, і ми можемо дискутувати з ними.

Я думаю, що багато атеїстів починають бачити, що голосний агресивний підхід не працює.

До мене підходили люди й дякували за дебати з Докінзом, тому що вони не схвалювали те, що він каже. Тому, ми напевно вертаємось до більш розсудливого стану, коли люди можуть публічно відстоювати й захищати свої погляди без агресивності й войовничості, які я, звісно, вважаю ознаками крайньої слабкості.

Окрім публічних обговорень ідей, з якими ще труднощами найчастіше стикаються християни, коли говорять про Бога зі своїми друзями?

Ну, ці дискусії знаходяться у сфері ідей, але ідеї мають наслідки, величезні наслідки. І наш світогляд будується на цих ідеях. І якщо ти атеїст, а я християнин, ця різниця утворить величезну невідповідність у тому, як ми підходимо до основних питань життя.

Яку цінність має людина, для прикладу? Я вірю, що людина – хтось, створений за Божою подобою, а тому нескінченно цінний. Втім, якщо ви вірите, що людина – наслідок бездумних природних процесів, вона не матиме такої ж цінності, особливо коли йдеться про ненароджену людину. Так, ідея має наслідки.

Друге – це наслідки моральності. Європа і Захід перебувають у кризі, тому що ми більше не знаємо, звідки походить моральність. Якщо ви відкидаєте Бога як ресурс моральності, тоді вам потрібно знайти моральність у горизонтальній площині, чи то у сирій генетиці, чи то в соціальній еволюції, а так ви неодмінно поділитесь на малі суб’єктивовані групи, кожна з власними обраними цінностями. Це, звісно, катастрофа, бо в решті решт, жодне суспільство не може функціонувати без спільних цінностей. Отож, є багато наслідків.

А щодо питання про проблеми християн… Найбільша – страх взаємодії. І, я думаю, що це результат того, що попереднє покоління не навчило нас взаємодіяти з тими, хто у світі. Єдиний спосіб подолати це – тренувати людей, що і відбувається в багатьох європейських країнах, втім надто пізно для правильної взаємодії.

Ми всі маємо усвідомити, що всі християни мають взаємодіяти зі світом, не тільки якісь особливі яскраві, а всі. Апостол Павло сказав, що ми маємо бути готові дати відповідь людям, які питають нас. І дуже цікаво те, що йому йдеться не про проповідь, а про діалог. «Будьте готові дати відповідь тому, хто питає» передбачає діалог.

Тому ми маємо навчити християн вступати в дружній діалог, але ви не можете зробити це без друзів. Отож, перший крок – подружитися з людьми, які не розділяють ваш світогляд. Я почав робити це з перших днів в університеті, товаришуючи з людьми, які мають не такі підґрунтя як я.

Які виклики і можливості постають перед поширенням Євангелії у вашому контексті, Великобританії?

Все ще є багато можливостей серед студентів. Я читав лекцію кілька місяців тому в Шелдонському театрі, й він був повністю заповнений студентами, а темою, здається, була «Наука і Бог». І, звісно, я в доволі унікальному становищі, адже коли я приїжджаю кудись, люди зазвичай організовують дуже хорошу групу слухачів. Тому я не бачу загальної картини.

Але що можу сказати – у Великобританії є величезний інтерес серед молодих людей. Коли асоціація, з якою я співпрацюю, RZIM, організує вікенди присвячені тому, щоб навчати людей відповідати на великі питання, вона завжди заповнені, вільних місць немає. Люди хочуть знати. Це обнадійливо. Скоро ми побачимо зміни.

І ще, в багатьох церквах пастори переймаються, бо у спільноті є люди, які більш освіченні за них, які мають великі питання, а пастори не можуть на них відповісти. Тому вони теж шукають допомоги, і ця допомога доступна. Повільно люди починають усвідомлювати: «Ми зможемо досягти чогось, якщо отримаємо цю допомогу».

Ви тренуєте Біблійних пасторів по всій Європі. Як, на вашу думку, Біблія має використовуватися в євангелізації?

Це надзвичайно важливе питання. Навіть той факт, що ви це запитуєте, показує мені, що проблема існує. Що Біблія десь тут, а культура десь там.

Люди використовують Біблію як ресурс духовного підбадьорення чи особистої допомоги, чим вона і є, і це чудово. Але що вони не бачать, це те, що Біблія ставиться до великих питань життя серйозно. І допоки ви це не побачите, ви не зможете використовувати Біблію.

Тепер, як ви її використовуєте? Ви маєте бути обережним. Тому що, якщо ви просто скажете слухачам: «Біблія каже, що…», вони… заплющать свої очі, заткнуть свої вуха. Але якщо ви скажете їм щось, не згадуючи, де це записано, вони зацікавляться і запитають вас: «Звідки ви це взнали?». І коли ви скажете: «Ну, взагалі-то це з книги Даниїла», буде вже надто пізно, ідея просочилася.

Ось чому ми мусимо витратити багато часу – і це питання ресурсів, вкладання і посвячення – щоб пізнати Писання глибше, аніж на рівні недільної школи.

Дозвольте мені проаналізувати проблему так. Наша освіта рухається на двох швидкостях. І багато людей в Європі нині професійно освічені і їхня освіта йде вверх швидкими темпами. Якщо вони християни, їхнє пізнання Бога і Слова рухається набагато повільніше, тому утворюється прірва. І коли їхні колеги починають запитувати про глибші поняття життя на верхньому рівні, вони відповідають на нижчому рівні. Колеги бачать цю різницю і розмова припиняється.

Читайте також:

Тому віра добре освічених християн стає приватною. Вони не знають як її сформулювати.

Єдиний шлях це зробити – зацікавитися, більше ставити запитання, аніж давати відповіді. Ми маємо слухати людей в нашому суспільстві, розуміти, що вони думають, перед озвучуванням того, що думаємо ми.

На жаль, є багато християн, яким сказали: «ти мусиш донести їм повідомлення». Але ми мусимо слухати, взнавати людей як друзів. Вони цінуватимуть це, стосунки ставатимуть глибшими, і тоді, ваше пізніше спілкування, коли трапиться нагода, буде набагато ефективнішим.

Джерело: evangelicalfocus.com

Переклад: Тетяна Березна

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button