«Європа перебуває в кризі, бо більше не знає, звідки взялась мораль»
«Багато атеїстів починають розуміти, що їхній гучний агресивний підхід не працює», каже професор математики Джон Леннокс в інтерв’ю для «Євангельський Фокус». «Нам потрібно витрачати час, щоб пізнати Писання глибше, аніж на рівні недільної школи», − Джоель Форстер.
У травні 2016 року Оксфордський професор математики Джон Леннокс відвідав Іспанію, щоб бути спікером на національному «Апологетичному Форумі» в Тарагоні. Там він розмовляв з «Євангельським Фокусом» і «Fundación RZ».
Вчений поділився думками про падіння так званого «нового атеїзму», визначення «віри», важливість діалогу і потребу розуміння Біблії.
Що ви дізналися з публічних дебатів й особистих розмов з атеїстами за останні роки?
Було цікаво дебатувати з Річардом Докінзом, Христофером Гітченсом, Пітером Сінґером й рядом інших провідних атеїстів. Припускаю, що Докінз унікальний, тому що він найагресивніший з них, і мені складно зав’язати якийсь вид стосунків з ним, до прикладу піти на ланч після дебатів.
Але з Гітченсом, Сінґером та іншими, я проводив хороші розмови опісля. Отож, протягом дебатів вони бувають доволі жорсткими зі мною, але потім ми можемо поговорити.
Ймовірно найголовніше, що я зрозумів – це слабкість аргументів атеїстів, але я знав це і до того, як вступав у дебати, бо читав їхні книги.
Я сприймаю атеїзм серйозно. Сумно те, що вони не сприймають те, що я кажу, серйозно. Вони дійшли висновку, повністю помилкового, що «віра» – поняття релігії, яке значить «вірити у те, що не має доказів». І вони бачать мене, чоловіка віри, що значить, що я вірю у те, що не має доказів. Отже, немає сенсу у розмові зі мною. Це, як на мене, низькоінтелектуальний висновок. Сумно, що вони поводяться як неінтелектуали: не готові розглядати докази.
Це був цікавий досвід. Я роблю це, бо вважаю, що якщо ніхто цього не робить, вони виграють за замовчуванням. Публіка думає, що у них є все, а у нас [християн] нічого. Це основа причина для дебатів.
Мене дуже заохочує фідбек, зокрема в інтернеті. Багато людей прийшли до віри після перегляду дебатів.
У авторів є тренд – такий собі «новий» Новий Атеїзм, вони вважать Докінза й інших надто агресивними. Що ви думаєте про цей новий, дружній атеїзм?
Ну, це все дуже оманливо. Новий Атеїзм і «новий» Новий Атеїзм, бо так званий «новий» Новий Атеїзм – це той же старий атеїзм.
У мене є багацько друзів-атеїстів, які викладають в університетах по всьому світу. І, що цікаво, багато з них говорять мені: «Будь ласка, не плутай нас з Річардом Докінзом». Проблема в тому, що Річард Докінз дуже голосний, хоч і представляє невелику групу людей.
Люди кажуть мені: «Чому ти говориш з ним, він же представник не зовсім того?» А я кажу: «Ви праві, втім він найбільш впливовий».
Більшість моїх друзів атеїстів поважають істину. Вони не погоджуються зі мною, але вони поважають моє право триматися своїх поглядів, і ми можемо дискутувати з ними.
Я думаю, що багато атеїстів починають бачити, що голосний агресивний підхід не працює.
До мене підходили люди й дякували за дебати з Докінзом, тому що вони не схвалювали те, що він каже. Тому, ми напевно вертаємось до більш розсудливого стану, коли люди можуть публічно відстоювати й захищати свої погляди без агресивності й войовничості, які я, звісно, вважаю ознаками крайньої слабкості.
Окрім публічних обговорень ідей, з якими ще труднощами найчастіше стикаються християни, коли говорять про Бога зі своїми друзями?
Ну, ці дискусії знаходяться у сфері ідей, але ідеї мають наслідки, величезні наслідки. І наш світогляд будується на цих ідеях. І якщо ти атеїст, а я християнин, ця різниця утворить величезну невідповідність у тому, як ми підходимо до основних питань життя.
Яку цінність має людина, для прикладу? Я вірю, що людина – хтось, створений за Божою подобою, а тому нескінченно цінний. Втім, якщо ви вірите, що людина – наслідок бездумних природних процесів, вона не матиме такої ж цінності, особливо коли йдеться про ненароджену людину. Так, ідея має наслідки.
Друге – це наслідки моральності. Європа і Захід перебувають у кризі, тому що ми більше не знаємо, звідки походить моральність. Якщо ви відкидаєте Бога як ресурс моральності, тоді вам потрібно знайти моральність у горизонтальній площині, чи то у сирій генетиці, чи то в соціальній еволюції, а так ви неодмінно поділитесь на малі суб’єктивовані групи, кожна з власними обраними цінностями. Це, звісно, катастрофа, бо в решті решт, жодне суспільство не може функціонувати без спільних цінностей. Отож, є багато наслідків.
А щодо питання про проблеми християн… Найбільша – страх взаємодії. І, я думаю, що це результат того, що попереднє покоління не навчило нас взаємодіяти з тими, хто у світі. Єдиний спосіб подолати це – тренувати людей, що і відбувається в багатьох європейських країнах, втім надто пізно для правильної взаємодії.
Ми всі маємо усвідомити, що всі християни мають взаємодіяти зі світом, не тільки якісь особливі яскраві, а всі. Апостол Павло сказав, що ми маємо бути готові дати відповідь людям, які питають нас. І дуже цікаво те, що йому йдеться не про проповідь, а про діалог. «Будьте готові дати відповідь тому, хто питає» передбачає діалог.
Тому ми маємо навчити християн вступати в дружній діалог, але ви не можете зробити це без друзів. Отож, перший крок – подружитися з людьми, які не розділяють ваш світогляд. Я почав робити це з перших днів в університеті, товаришуючи з людьми, які мають не такі підґрунтя як я.
Які виклики і можливості постають перед поширенням Євангелії у вашому контексті, Великобританії?
Все ще є багато можливостей серед студентів. Я читав лекцію кілька місяців тому в Шелдонському театрі, й він був повністю заповнений студентами, а темою, здається, була «Наука і Бог». І, звісно, я в доволі унікальному становищі, адже коли я приїжджаю кудись, люди зазвичай організовують дуже хорошу групу слухачів. Тому я не бачу загальної картини.
Але що можу сказати – у Великобританії є величезний інтерес серед молодих людей. Коли асоціація, з якою я співпрацюю, RZIM, організує вікенди присвячені тому, щоб навчати людей відповідати на великі питання, вона завжди заповнені, вільних місць немає. Люди хочуть знати. Це обнадійливо. Скоро ми побачимо зміни.
І ще, в багатьох церквах пастори переймаються, бо у спільноті є люди, які більш освіченні за них, які мають великі питання, а пастори не можуть на них відповісти. Тому вони теж шукають допомоги, і ця допомога доступна. Повільно люди починають усвідомлювати: «Ми зможемо досягти чогось, якщо отримаємо цю допомогу».
Ви тренуєте Біблійних пасторів по всій Європі. Як, на вашу думку, Біблія має використовуватися в євангелізації?
Це надзвичайно важливе питання. Навіть той факт, що ви це запитуєте, показує мені, що проблема існує. Що Біблія десь тут, а культура десь там.
Люди використовують Біблію як ресурс духовного підбадьорення чи особистої допомоги, чим вона і є, і це чудово. Але що вони не бачать, це те, що Біблія ставиться до великих питань життя серйозно. І допоки ви це не побачите, ви не зможете використовувати Біблію.
Тепер, як ви її використовуєте? Ви маєте бути обережним. Тому що, якщо ви просто скажете слухачам: «Біблія каже, що…», вони… заплющать свої очі, заткнуть свої вуха. Але якщо ви скажете їм щось, не згадуючи, де це записано, вони зацікавляться і запитають вас: «Звідки ви це взнали?». І коли ви скажете: «Ну, взагалі-то це з книги Даниїла», буде вже надто пізно, ідея просочилася.
Ось чому ми мусимо витратити багато часу – і це питання ресурсів, вкладання і посвячення – щоб пізнати Писання глибше, аніж на рівні недільної школи.
Дозвольте мені проаналізувати проблему так. Наша освіта рухається на двох швидкостях. І багато людей в Європі нині професійно освічені і їхня освіта йде вверх швидкими темпами. Якщо вони християни, їхнє пізнання Бога і Слова рухається набагато повільніше, тому утворюється прірва. І коли їхні колеги починають запитувати про глибші поняття життя на верхньому рівні, вони відповідають на нижчому рівні. Колеги бачать цю різницю і розмова припиняється.
Читайте також:
Тому віра добре освічених християн стає приватною. Вони не знають як її сформулювати.
Єдиний шлях це зробити – зацікавитися, більше ставити запитання, аніж давати відповіді. Ми маємо слухати людей в нашому суспільстві, розуміти, що вони думають, перед озвучуванням того, що думаємо ми.
На жаль, є багато християн, яким сказали: «ти мусиш донести їм повідомлення». Але ми мусимо слухати, взнавати людей як друзів. Вони цінуватимуть це, стосунки ставатимуть глибшими, і тоді, ваше пізніше спілкування, коли трапиться нагода, буде набагато ефективнішим.
Джерело: evangelicalfocus.com
Переклад: Тетяна Березна
А ці все із Докінзом воюють… Я навіть уявити собі не міг би, що слабкі та надзвичайно м’які наче пух тополі (з атеїстичного погляду) книжки Докінза досі наганяють жах на західні церкви та досі здатні якісно “вбивати Бога” у пастві. У той час, як атеїстичний світогляд із моменту появи “Нового Атеїзму” вже як мільйон разів мутував та еволюціонував у більш жахливі (з християнського погляду) “безіменні” форми із індивідуальною конфігурацією, до якої християнським пройдисвітам вже важче і важче підбирати відмички із біблійної маячні та псевдонаукової брехні. Бо брехня та працює, поки “жертва” сама не дійде до первинних джерел знань. А там вже виявиться, що вчені, а ні точних місць Содому із Гоморрою не знайшли, а ні стін у Єрихоні тоді не було. А юдеї були не жертвами фараона, а окупантами земель Єгипту, як зараз рашисти в Україні й фараон той дав їм копняка добрячого, а усі ті “кари єгипетські” – махання кулаками після бою, політичний пасквіль та політична агітка, не краща за сучасні “останкінські” наклепи проти жертв агресії московських орд… А вони ще із старим “Новим Атеїзмом” не розібралися. Ой, сміхота!
Європа те, Європа се… Європа, любі мої, зараз у стадії реставрації “класичних античних” норовів. Зараз добігає кінця те, про що писав ваш “колега” Тадеуш Зелінський – еллінізація християнства. Бог стає “райдужним”, наче міст Біврест із скандинавської міфології. І мораль “вирівнюється” після християнського викривлення. Дяка вашому криволапому Богові, сувої Епікура збереглися у Помпеях у попелі. Замість знищення язичництва трапилася його “консервація” для майбутніх поколінь. Проти чого боролися – на те й напоролися. Просто сміх! Усе Середньовіччя були поховані ті Помпеї, аж доки не настала секулярна ера, де церква – ніщо, а її “вчені” – ніхто. І тепер справжні вчені можуть спокійно дістати усе, що вважалося втраченим без втручання навіжених релігійних фанатиків. Сподіваюся пройдисвіт Фома Аквінський від цього почуття гумору з боку музи історії Кліо у труні як пропелер перегортається.