Україна

Наказ Мінсоцполітики №86 про інтеграцію гендерних підходів не відповідає законодавству України

Наказ Мінсоцполітики від 7 лютого 2020 р. No 86 «Про затвердження Інструкції щодо інтеграції гендерних підходів при розробленні нормативно-правових актів» (далі – Інструкція) де-факто є основним документом, що забезпечує умовно-правову основу для впровадження в Україні того, що широко називають «гендерною ідеологією».

Джерело: vsirazom

Практичне застосування Наказу про гендерну інструкцію детально описано у спеціальному посібнику, створеному Мінсоцполітикою та Нацдержслужбою.

Посібник був написаний безпосередньо експертами грантового проєкту SURGe, який координує Alinea (структура ООН), що фінансується урядом Канади. Посібник, як додаток до Наказу вийшов нещодавно – у листопаді 2021 року. Його значний обсяг у 64 сторінки свідчить про те, що розроблений авторами наказ міністрів та відповідна Інструкція є стратегічними та концептуальними документами, які покликані істотно змінити всю державну політику.

Як зазначено в тексті Інструкції, її укладено з метою дотримання вимог Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». А в п. 2 Загальних положень Інструкції зазначено, що вона використовується «при розробці документів, спрямованих на регулювання суспільних відносин, що містять норми права, мають знеособлений характер і призначені для багаторазового використання». Таким чином, положення цієї Інструкції призначені для всіх державних органів і, як зазначається, допоможуть державним службовцям та посадовим особам усіх рівнів побудувати суспільство рівних можливостей.

Наказ №86 про затвердження Інструкції підписала тодішній міністр соціальної політики Юлія Соколовська.

У цьому аналітичному матеріалі експерти правозахисної організації «Всі разом!» проаналізували цей документ і констатували: Наказ та Інструкція містять істотну правову несумісність, ознаки правового підґрунтя та яскраво виражену ідеологічну мотивацію…

Використання термінології, що суперечить законодавству України

Термінологія, використана в тексті Інструкції, не відповідає законодавству України. Перш за все, мова йде про базовий термін – «гендер». У цьому документі Мінсоцполітики дається таке визначення:

«Гендер – соціально закріплені ролі, поведінка, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок/чоловіків».

Також пропонується визначення статі:

«Стать – сукупність ознак біологічних та фізіологічних особливостей особи».

А офіційний посібник містить додаткові роз’яснення:

«Стать залишається незмінною, але гендерні ролі можуть змінюватися».

Так, у Наказі, Інструкції та Посібнику Мінсоцполітики чітко розмежовуються поняття статті й гендеру, пояснюється, що стать є множинною, а гендерні ролі можуть змінюватися необмежено.

І це пряме протиріччя чинному українському законодавству.

Наприклад, Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» взагалі не визначає поняття «гендер». Є лише словосполучення «гендерна рівність», але в сенсі рівного правового статусу жінок і чоловіків.

У законі сказано: «Гендерна рівність — це рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей рівноправно брати участь у всіх сферах життя суспільства». Тобто в українському законодавчому полі чітко та однозначно сказано, що «гендерна рівність» — це виключно рівність двох біологічних статей — чоловічої та жіночої.

Закон також містить поняття гендерно-правової експертизи, як аналізу чинного законодавства, проєктів нормативно-правових актів, результатом якого є надання висновку щодо їх відповідності принципу рівних прав і можливостей жінок і чоловіків.

Загалом гендерний паритет у розумінні виключної рівності чоловіків і жінок відображений у ряді законодавчих актів України: Сімейному кодексі, КЗпП та Цивільному кодексі України, а також Законах України «Про зайнятість населення». », «Про пенсійне забезпечення», «Про охорону праці», «Про державну службу» та ін.

І всюди відображена конституційна вимога про рівність жінок і чоловіків, яка гарантує рівність жінок і чоловіків у правах і свободах, а також перед законом (ст. 24 Конституції України). Тобто законодавство України використовує поняття «гендерна рівність» лише в контексті рівності жінок і чоловіків – за ознакою біологічної статі.

Таким чином, наказ No86 та відповідна Інструкція Мінсоцполітики щодо інтеграції так званих гендерних підходів прямо суперечить чинному законодавству України з точки зору термінології. Адже він пропонує розуміти та визначати поняття «гендер» у тому значенні, що не відповідає «статі», як його розуміє українське законодавство.

Посилання на міжнародні документи, які не мають юридичної сили в Україні

Наказ No86 та відповідна Інструкція Мінсоцполітики містять пряме посилання на міжнародні акти, які не ратифіковані Україною і, відповідно, не мають юридичної сили в Україні. Так, в одному рядку із законами України міститься посилання на Конвенцію Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок і домашнього насильства (Стамбульська конвенція). Зауважимо, що саме в цьому документі вперше термін «гендер» визначається, як соціальні ролі, які розрізняють і навіть суперечать біологічній статі.

Нагадаємо, Стамбульська конвенція юридично встановлює здатність особи поводитися всупереч її біологічній статі, щоразу визначати власні соціальні та сексуальні ролі. Україна вже багато років відмовляється ратифікувати цей скандальний міжнародний документ, оскільки йдеться не стільки про захист жінок, скільки про пропаганду гендерної антиприродної та антисімейної ідеології:

  • проводить чітку різницю між поняттями «стать» та «гендер» (пункт 3 статті 4), розділяючи їх;
  •  вводить поняття «гендерна ідентичність», яким виділяє трансгендерів, агендерів, транссексуалів та інших (загалом гендерні ідеологи вигадали вже десятки різних «гендерів»);
  • унормовує поняття «сексуальна орієнтація», яким виділяє гомосексуалістів, лесбійок, бісексуалів і проголошує їх об’єктами пріоритетного захисту;
  • дозволяє державам на власний розсуд обмежувати права громадян задля протидії дискримінації за гендерною ознакою (пункт 4 статті 4).

Саме з тексту Стамбульської конвенції, яка не має юридичної сили в Україні, Мінсоцполітики копіює цілі фрагменти й, оминаючи закони, намагається інтегрувати «гендерні підходи» до державного управління у розумінні Стамбульської конвенції, а не у розумінні українського законодавства. Такі дії мають ознаки свідомої юридичної підлоги.

Вихід за межі власних повноважень

Відповідно до вимог законодавства, будь-яке міністерство має діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. No 423, Мінсоцполітики розробляє проєкти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції.

Так, у п. 1 Положення про Мінсоцполітики України зазначено, що Мінсоцполітики, крім іншого, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Серед першочергових завдань не йдеться про «гендерну рівність», «гендерну політику», «гендерні підходи» і взагалі про весь цей штучний ідеологічний «гендер» загалом.

Лише у пункті 85 згадується завдання Мінсоцполітики: «формує Національний план дій щодо реалізації гендерної рівності». Але в контексті чинного українського законодавства, як зазначалося вище, словосполучення «гендерна рівність» завжди стосується виключно рівних прав і можливостей чоловіків і жінок.

У роз’ясненнях Міністерства юстиції України щодо виконання та застосування нормативно-правових актів міністерств зазначається, що «положення міністерств поширюються, як правило, на сферу діяльності міністерства». Зокрема, вони мають відповідати вимогам Конституції та Законів України.

Таким чином, можна зробити висновок, що нормативні акти Мінсоцполітики, які не відповідають чинному законодавству та Конституції, не можуть зачіпати інші Міністерства та державні установи.

Підсумуємо

Наказ Мінсоцполітики No86 про затвердження Інструкції щодо інтеграції гендерних підходів при розробці нормативно-правових актів містить суттєві ознаки правового нігілізму, невідповідності законодавству України, ідеологічної мотивації та правової основи. Ці документи не відповідають конституційним засадам, суперечать юридичній термінології, а також містять ознаки виходу за межі повноважень керівництва Міністерства відповідно до ст. 65 Закону України «Про державну службу». Такої низької якості суперечливі нормативно-правові акти розбалансовують поточну систему підходів, концепцій та понять в Україні. Крім того, вони провокують значні соціальні конфлікти та викликають недовіру до рішень і дій влади.

Відповідно до Порядку проведення громадських консультацій з питань формування та реалізації державної політики такі міністерські документи потребують якіснішого та ширшого обговорення з громадськістю та залучення широкого кола експертів та спеціалістів.

Читайте також: 

З огляду на зазначені обставини, наказ Мінсоцполітики від 07.02.2020 No 86 «Про затвердження Інструкції щодо інтеграції гендерних підходів при розробленні нормативно-правових актів» підлягає скасуванню.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Маргарита Стралківська

Журналістка стрічки новин. Студентка 4-го курсу журналістики в Українському гуманітарному інституті.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button