Прости, Ісусе: думу довгу
Гадав, як рішення приймав.
Нещасний, ждав біля порогу,
Ти ж увійти у щастя звав.
Прости надмірне мудрування:
Хотів книжки всі осягти.
Життя поліпшать не бажання ―
Йому назустріч треба йти.
Іти без пафосного шуму
І без фанфар в простій судьбі.
Прости, що надто довго думав ―
Боявсь довіритись Тобі.
Більше поезії Олексія Дунаєва:
Олексій Дунаєв
