«Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю», − говорить Ісус далі.
І під цим він має на увазі, що земля обітована, як спадок від Бога, не буде відтепер отримана силою.
Обіцяна земля мала для ізраїльтян екзистенціальне значення, про що свідчать досі наявні конфлікти між євреями й палестинцями. І ракети випущені по Ізраїлю є тому свідченням. Вражає уяву саме те, що Ізраїль на все це реагує тим, що пророчо виконує прохання Ієшуа: будьте ненасильницькими (лагідні). «Лагідний» тут не рівнозначний «покірному» або «смиренному». Лагідним може бути й воїн, який кладе на меч руку, але робить все можливе, щоб його не застосовувати. Хоча терористи випустили сотні й сотні ракет, Ізраїль відповідав за можливості точковими ударами саме в бік ісламістів.
Водночас тут не йде мова лише про ненасилля і лагідність.
Бог поміщає свою обітовану землю в інший небесний вимір. Тому що євреї завжди були схильні до зайвого мілітаризму і жорстокості через землю і її багатства. У Книзі Суддів ми читаємо, що ізраїльтяни і їх судді перемагали язичницьких царів, щоб розширювати свої межі. Царі перемагали філістимлян і інші племена. Бог їм давав перемогу. І що це їм принесло? Нічого такого. Потім вони знову зробили те, що було огидно Богу.
Читайте також:
Чи то в книзі Суддів, то чи в хроніках ми бачимо, як Ізраїль ходить по порочному колу: гріхи, полон, звільнення. Гріхи, полон і знову звільнення. А потім коротка пам’ять і ті ж граблі. Виходить, якщо ми задовольняємо силою і владою свої земні потреби, ми так і не станемо блаженними, бо справжня земля, як обітниця, прихована в Бога, яку ми й повинні бажати. Але ця земля тим більше не береться силою і владою.
Ні.
Саме лагідні успадкують землю.
Джерело: facebook.com/schloenkin
