Дуже важливо не переплутати місцями зречення Петра і зраду Юди. Є велика спокуса, з якою часто зустрічаюся в різних контекстах, всіх, що йдуть з помісної церкви або християнської організації порівнювати з Юдою, а себе – з зрадженим і страждаючим Христом. Але керівник – НЕ Христос, той, що йде – НЕ Юда, і навіть не Петро. Чому? Бо лідер – НЕ Христос.
Також дуже важливо не переплутати місцями публічність і медійність з пророчим голосом і голосом розуму. Розкрученість в соцмережах, конференціях і форумах для церковних служителів, публічність особистості і освітлюваних проектів, кількість лайків і shares ніяк не є ознакою пророчого голосу і голосу розуму. Смію також припустити. що вони рідко з ними перетинаються.
Вимагаючи з релігійним вогником в очах вірності Христу від інших, важливо пам’ятати, де ти сам промовчав про Христа, відступив в сторону, вирішив повернутися на деякий час до колишнього способу життя. Вимагаючи справедливості від Бога щодо свого ближнього й іншого, важливо самому бути готовим прийняти справедливість від Господа щодо своїх провин і гріхів.
Читайте також:
Але в цілому, нам важливо пам’ятати, що ми дуже і дуже недооцінюємо милосердя і любов Господню щодо грішника, всупереч нашому релігійному вогнику в очах (якого я дуже боюся), всупереч нашим вимогам від Бога відновити Божу справедливість, але в нашому тлумаченні. Помилуй нас, Ісусе.
Джерело: facebook.com/taras.dyatlik/
