Коли ми збираємося разом в ім’я Христа, на що це має бути схоже – на поминки чи на передчуття весілля.
На похорон до Лазаря Ісус запізнився на чотири дні. Коли сестри покійного, Марфа та Марія, послали делегацію з повідомленням: “Той, кого Ти любиш, хворий”, Ісус перебував у Заїорданні, за два дні пішого шляху від їхнього будинку. Отримавши тривожну звістку, Він ще два дні пробув на тому місці, де перебував. Коли ж, нарешті, прийшов до Віфінії, Лазар був чотири дні як мертвий. Тобто, до часу, коли послані дісталися до Ісуса, Лазар уже помер, і поспішати, справді, було нікуди.
Але, навіть запізнившись на чотири дні, Ісус зіпсував своєму другові поминки! Поминки, на які встигав вчасно, Він псував тим більше. Так було і з сином вдови з Наїна (Лк 7:11-15), і з донькою начальника синагоги Яіра (Лк 8:41-42, 49-55). Ба більше, наші з вами поминки Він теж уже зіпсував! Бо “воскрес із мертвих, смертю смерть подолавши, і тим, хто в гробах, життя дарував”.
Яким би важким не був біль втрати, ми знаємо, що розставання тимчасове, у вічності ж ми – разом. У наших поминках – не тільки гіркота втрати, а й передчуття славної зустрічі на хмарах (1 Сол.4:15-18).
Чого Ісус вже точно не зіпсував, так це весілля. І тут немає нічого дивного, адже шлюбний заповіт – наскрізна тема всього Писання. На самому початку Писання – шлюбний союз між чоловіком і жінкою, що відображає Божу природу єдності у множинності.
Наприкінці Писання – шлюбний бенкет Агнця, союз Христа і Церкви. Та й месіанське служіння Ісуса почалося з дива саме на весіллі.
Наше життя сповнене поминок. Але Господь не залишає і не покидає нас. Він сумує з нами в наших скорботах, а ми серед скорбот радіємо Його радістю!
Читайте також:
Ось і постає питання: коли ми збираємося разом в ім’я Христа, на що це повинно бути схожим – на поминки (за Воскреслим!), чи на передчуття весілля?
Не поспішайте з відповіддю…
