Інтерв'ю

«Я щасливий, що можу своїм лікарським служінням зробити життя людей легшим та щасливішим» – Богдан Михайлевський

«Відважтесь і робіть навіть тоді коли не бачите усю дорогу перед вами, а тільки розумієте, що ваша праця буде в користь іншим…»

Про те, як простий майстер став успішним українським лікарем-новатором, що першим на Волині ще задовго до державної медичної реформи запровадив онлайн-записи до лікарів у Ковельську лікарню,

  • про щеплення як захист від КОВІДУ,

  • про головні завдання у роботі педіатра,

  • як правильно із однорічки виховати «самостійного героя»,

  • і в чому секрет щастя християнської сім’ї.

 Інтерв’ю з нашим гостем – Богданом Михайлевським.

Довідка:

Богдан Михайлевський народився 15 вересня 1986 року у місті Ковель, де і навчався у середній школі після якої закінчив ПТУ та здобув освіту майстра по дереву, різьбяра-інкрустатора.

У 2008-2014 рр. навчався у Харківському національному медичному університеті ім. В. Каразіна. Із 2014 по 2021 лікар у Ковельському МТМО. Із 2019 і дотепер лікар у «Friendly doctor». Із 2011 року у шлюбі з Aнною Михайловською. Батько трьох дітей. Християн віри євангельської.


– Пане Богдане, мені відомо, що ви розпочали вашу лікарську діяльність вже в доволі зрілому віці. А що саме вплинуло на таке рішення і ким ви були до того, як стали лікарем?

– Закінчивши  9-й клас загальноосвітньої школи, я вступив у ПТУ, де вже за 4 роки навчання здобув професію майстра по дереву, різьбяра, інкрустатора. Наступні три роки після закінчення я працював майстром-покрівельником дахів.

У  передноворічну ніч 2008 року, готуючись до служби в церкві, ми з друзями вели бесіди про життя, і хтось з них зазначив, що цього року вперше в історії української освіти можна буде поступити чесно у будь-який  медичний ВИШ та вивчитися на лікаря, і що для цього потрібно лише успішно скласти ЗНО.

Як тільки я почув цю інформацію – відразу заявив своїм друзям, що і я піду вчитися на лікаря.

Не всі мої друзі сприйняли цю заяву серйозно, але вже влітку цього ж року я відправив свої документи у три українські медичні виші: у Київ, Харків і Дніпро. У Дніпрі я «пройшов» на лікувальну справу, а в один із днів мені подзвонили з деканату Київського медичного університету і просто спитали, чи я часом не в Києві зараз. Я відповів: «Ні, я вдома, в Ковелі, а що трапилося?».

Тоді мені озвучили, що для мене знайшлося одне місце в Києві, але оскільки я так далеко і не зможу приїхати до них, то невідомо, чи воно мене дочекається. Тієї ж ночі  мій шеф їхав в поїздку в Київ, і  вже наступного ранку я добрався до університету, де мені повідомили, що це  місце вже віддали іншій людині. В той момент я одразу зателефонував у Харків і запитав, як там справи з моїм «місцем». Мені відповіли не дуже конкретно: «Приїжджайте, подивимося…»

В той же день разом із моїми колегами-майстрами робили покрівлю даху Київського біблійного інституту. Я  весь день роздумував про свій подальший життєвий шлях, молився, і коли мені прийшло повідомлення  із Харкова, що я дійсно  зачислений до числа студентів цього ВНЗ, я щиро помолився і подякував Господу за таку ласку, бо саме в той момент я зрозумів, що Господь благословляє цю мою лікарську дорогу. Я завжди хотів своїми знаннями та  вміннями допомагати людям, лікувати їх і робити їхнє життя значно кращим, легшим та щасливішим!

– Чому саме педіатрія, дитячий напрямок медицини? Адже пацієнтами педіатра є немовлята та діти, які не завжди можуть сказати, що саме і де їм болить, турбує. І тільки високий професіоналізм педіатра, його практичні вміння і знання дають йому можливість поставити правильний діагноз та призначити адекватне лікування. На мою думку, саме педіатрія – одна із найбільш відповідальних професій у медицині.

– Я обрав педіатрію, тому що саме лікарів-педіатрів на той момент найбільше потребувала   наша українська медична галузь.

6 років я вчився у Харківському медичному університеті і хочу сказати, що і тут Господь супроводжував мене на всіх моїх шляхах: друзі друзів, наші віряни в Харкові, одразу  допомогли мені з орендою житла за доступною ціною, після 3-го курсу я одружився та вже на четвертий курс ішов на навчання з дружиною Анною, яка до цього часу навчалася у Франківському медичному університеті, а на шостому курсі у нас народився син, і з Божою допомогою, ми, студенти і одночасно молоді батьки, вчилися у ВНЗ, вели сімейне життя і одразу ж проходили «на практиці» наш «університет» із нашим маленьким синочком.

Після закінчення інтернатури мене розподілили на роботу у Житомирську область сімейним лікарем.

Але оскільки на той момент в мене вже на руках була молода дружина та синочок, я, чесним шляхом, два рази відвідавши Київ, домігся перерозподілу у свій рідний Ковель, що на той момент було дуже рідкісним явищем у нашій медицині.

– Ви є щасливим батьком трьох діточок, зразковим сім’янином, у вас лікарська родина. А яким головним правилом ви користуєтеся у вихованні власних дітей та що саме стало запорукою такого вашого щасливого шлюбу? Чи могли б ви дати поради нашим читачам, як і їм створити таку щасливу родину, як ваша?

«Я щасливий, що можу своїм лікарським служінням зробити життя людей легшим та щасливішим» – Богдан Михайлевський

– Із дружиною ми виховуємо у наших дітях із наймолодшого віку усвідомленість – щоб вони розуміли, що ми, батьки, від них вимагаємо в тій чи іншій конкретній ситуації. Для цього проводимо багато бесід, пояснюємо, для чого їм робити щось саме так, а не інакше і даємо практичні поради, яким найкращим способом їм можна досягнути бажаного, та власним прикладом показуємо, як правильно.

Навіть коли наші найменші діти хворіють – вчимо їх дуже відповідально ставитися до свого здоров’я.

І, звичайно ж, виховуємо у них почуття справедливості.

«Я щасливий, що можу своїм лікарським служінням зробити життя людей легшим та щасливішим» – Богдан Михайлевський

Щодо мого щасливого сімейного життя, то скажу вам так: одне із Божих подарунків та благословінь я вбачаю в тому, що в мене дуже мудра, хороша і відповідальна дружина. Навіть Соломон писав: «Хто знайшов чеснотну жінку – ціна їй вище перл». Ми разом зростали в одній церкві та спільноті, і чим більше я спілкувався із нею, тим більше я переконувався в тому, що це саме «та», яку Господь мені послав як Його подарунок. І я дуже  щасливий, що в мене така прекрасна дружина!

– В Україні останнім часом народжується велика кількість дітей із різними вродженими вадами та серйозними хворобами, а особливо діти з аутизмом.  У чому, на вашу думку, причина такого різкого погіршення фізичного стану здоров’я українських дітей?

– Основну причину такого погіршення загального стану здоров’я дітей в Україні я вбачаю, звичайно ж, у нашій жахливій  екології: поганий стан повітря, незадовільний стан води. Це все має негативний вплив і на дорослих українців, а ще більше – на їхніх дітей.

Щодо вашого запитання про дітей із діагнозом «аутизм», тут я хочу вам сказати, що в Україні  зараз дуже добре діагностують цю хворобу і прекрасно її лікують. Я знаю, що наша церква в Одесі (християн-п’ятидесятників) має відповідний реабілітаційний центр для таких діточок, і що його діяльність приносить дуже добрі результати. І, найголовніше щодо цієї хвороби, – ми, лікарі, маємо, в першу чергу, навчити батьків цих діточок і оточуючих, як з ними потрібно  правильно співдіяти, і тоді життя таких пацієнтів та їхнього оточення буде набагато легшим і щасливішим.

– Ви  були  першим в Ковелі лікарем, який створив онлайн-групу своїх пацієнтів, де вони мали можливість ділитися своїм досвідом, знаннями з іншими пацієнтами. Розкажіть і нам про цей ваш проєкт.

– У 2018 році, з початком медреформи, ще задовго до Ковіду та онлайн-навчань, я був єдиним лікарем у Ковелі, який надав можливість онлайн-запису своїм пацієнтам через Гугл-таблиці, оскільки на той час було тільки два шляхи запису на прийом: або прийти особисто в реєстратуру, або зателефонувати туди і записатися. Це зараз, після початку медреформи, є можливість запису до лікаря онлайн, а тоді такого не було ані близько. Окрім цієї групи я створив групу підтримки мам-годувальниць, які спілкувалися між собою і ділилися своїм досвідом, та створив ще одну  групу, де розповідав про користь вакцинації від таких дитячих хвороб, як кір, краснуха, паротит, коклюш та інші.

– Як ментор, ви проводите  велику кількість  навчально-просвітницьких заходів для медиків з усіх куточків України. Що саме, в першу чергу, намагаєтеся до них донести на цих заходах і яке запитання від учасників цих тренінгів вам найбільше запам’яталося?

– Як тренер і як ментор на таких тренінгах, в першу чергу, я намагаюся донести молодим спеціалістам-педіатрам, щоб вони завжди вибудовували максимально довірливі відносини між лікарем та пацієнтом, оскільки без довіри не буде результативного лікування. І друге, щоб вони навчилися слухати уважно, до кінця і своїх маленьких пацієнтів і їхніх батьків та   враховувати кожну дрібницю із цього лікарсько-пацієнтського діалогу, оскільки кожна найменша дрібниця має надважливе значення у постановці правильного кінцевого діагнозу, а потім і у призначенні адекватного лікування.

«Я щасливий, що можу своїм лікарським служінням зробити життя людей легшим та щасливішим» – Богдан Михайлевський

Деколи я їм кажу дуже просто: «Вчіться слухати і намагайтеся вибудувати довірчі відносини». Це два найголовніших золотих правила педіатрії. Звичайно, ці дві поради я даю в надії на те, що всі необхідні медичні знання вони вже отримали в університетах і на практиці.

А найцікавішим запитанням від моїх слухачів було: «Як ви справляєтесь з емоційним вигоранням?», на що я відповів, що я  дуже люблю свою роботу, отримую від неї задоволення і що в мене не буває емоційних вигорянь. Тому любіть те, що робите і робіть те, що любите, і не буде у вас ніколи ніяких емоційних вигорянь.

– Я знаю, що ви – переконаний християнин. А чи віра у Бога допомагає вам у лікарській практиці?

– Так, звичайно, оскільки в складних професійних ситуаціях я завжди можу звернутися в щирій молитві до Господа, а також можу отримати дуже цінну фахову допомогу і поради від моїх друзів лікарів-християн.

– На початку вашої кар’єри ви були лікарем державної клініки, а тепер у вас своя приватна медпрактика. Чи було важко вам здійснити цей перехід із однієї форми власності у іншу? І що ви можете порадити лікарям, які зараз думають про відкриття своїх приватних практик, але сумніваються? І чи був у вас такий період непевності? Чи не було вам страшно після державної медустанови виходити у «самостійне плавання»?

– Звичайно, і мені було важко і складно на початках, були і певні сумніви, але коли ви відчуваєте, що можете принести своєю приватною практикою значно більше користі для ваших пацієнтів, аніж будучи працівником державної медустанови, то я вам кажу: «Відважтеся і робіть!».

–  Сьогодні суспільство поділилося щодо доцільності вакцинації проти Ковіду. Що можете сказати з цього приводу? Дехто вбачає релігійний підтекст, вважаючи вакцинацію чіпуванням, посилаючись на Апокаліпсис.

– Я, як віруючий християнині, як лікар з вищою медичною освітою та з великим практичним досвідом, зі всією відповідальністю заявляю вам, що у Біблії немає жодного місця, де би було сказано про те, що будь-яка вакцинація є злом, від якого треба ухилятися чи боятися. Так, в поодиноких випадках можуть бути якісь побічні дії після щеплення, але це буває  дуже рідко і в дуже малому процентному співвідношенні. Тому я виступаю за вакцинацію і дітей, і дорослих, в тому числі і від Ковіду.

«Я щасливий, що можу своїм лікарським служінням зробити життя людей легшим та щасливішим» – Богдан Михайлевський

Вакцинацією в свій час перемогли натуральну віспу, знизили в рази випадки дифтерії, кору, коклюшу, краснухи. Тому я вважаю вакцинацію безпечною і виправданою і в ситуації із Ковідом. Я сам вакцинований, дружина моя вакцинована і мої діти мають всі календарні щеплення.

–  У складі християнської медичної мобільної команди ви їздили у велику кількість волонтерських поїздок, були в Маріуполі, в зоні АТО. А що спонукує вас їхати туди? Що це вам дає?

– Так, я відвідав із християнською медичною мобільною командою  багато областей України, зокрема був у Маріуполі, де ми обстежували місцеве населення і надавали їм усі можливі фахові консультації. Нашою ціллю є донести людям, що тільки Ісус лікує рани душі. Також у нас була група волонтерів, яка розповідала цим людям про віру в Бога.

Знаєте, і я щасливий від того, що можу своїм лікарським служінням зробити життя цих людей легшим та щасливішим!

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Галина Козар

Магістр ЛДМА ім. М. Лисенка, 25 років досвіду у культурно-мистецькій сфері. Журналістка видань: "РІА- Львів", "Ваше здоров'я", "Слово про слово". Для мене журналістика це не робота, це поклик серця, щоб робити світ щодня добрішим.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також
Close
Back to top button