У горах Шотландії мешкала бідна вдова. Єдина дочка покинула її, і вела в одному з великих міст розпусне життя.
Мати вирушила на пошуки дочки, та, знайшовши її, переконала повернутися додому. Але дорогою донька зустріла нову спокусу й повернулася до поганого життя. Мати повернулася додому одна.
Минули роки, і ось одного вечора, коли мати, сумна й самотня, сиділа біля каміна, що згасав, почулися за дверима кроки, і в кімнату зайшла нещасна блудна дочка, заливаючись сльозами каяття.
Після першого гіркого зізнання та отриманого вибачення, дочка запитала:
— Як це могло бути, що в таку пізню годину ночі двері твого будиночка були не зачинені?
— Двері ці ніколи не зачинялися — ні вдень, ні вночі, з того часу, як ти пішла, — сказала мати. — Я боялася, щоб ти, повернувшись і побачивши замкнені двері, не пішла знову і вже назавжди.
Відчинені двері говорили про прощення, про любов матері й про її любляче серце, готове прийняти дочку.
У цьому зворушливому випадку з життя можна побачити образ великої Божої любові. Народжені в гріху, ми все життя грішимо, далеко відійшовши від Бога, як заблукалі вівці від пастиря, слідуючи примхам зіпсованого свого серця. Але любов Божа відчинила для нас двері милосердя, і слово євангельське закликає нас обмити вину свою в дорогоцінній спокутній крові Христа, прийняти прощення Боже й увійти у відчинені двері Отчого дому.
Винна донька не зупинилася перед дверима, а ввійшла й зі сльозами, і розбитим серцем упала у відкриті для неї обійми матері. Блудний син у притчі Спасителя теж не зупинився на важких роздумах про своє глибоке падіння, а встав і пішов до батька, де він зустрів його із радістю та поцілунками примирення.
Коли, вмираючи на хресті, Христос промовив слово «Здійснилося», двері милосердя і прощення відчинилися для грішників, і вони можуть через кров Сина Божого приступити тепер до небесного святилища з відвагою і повною вірою (Євр. 10:14–20).
Отже, викуплення здійснене, і гріх покритий жертвою Христа, як непорочного Агнця Божого. Увійдіть же у відкриті за благодаттю Господньою двері спасіння, падіть в ім’я Христа перед престолом милосердя, і Бог прийме вас і дасть вам життя вічне.
«І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік»!
Джерело: lio.ru
