Коли Біллі Грему було 92 роки, він боровся з хворобою Паркінсона. У січні, за місяць до його 93-річчя, лідери в Шарлотті, Північна Кароліна, запросили Біллі Грема на обід на його честь.
Спочатку Біллі не наважувався прийняти запрошення через свою боротьбу із хворобою Паркінсона. Але лідери Шарлотти сказали: «Ми не очікуємо на серйозний виступ. Просто прийди і дозволь нам вшанувати тебе».
Тож він погодився.
Після того, як про нього були сказані чудові речі, доктор Грем вийшов на трибуну, подивився на натовп і сказав:
«Сьогодні я згадую про Альберта Ейнштейна, великого фізика, якого цього місяця журнал Time назвав Людиною століття.
Якось Ейнштейн їхав з Принстона в поїзді, коли кондуктор пройшов проходом, пробиваючи квитки кожного пасажира. Коли він підійшов до Ейнштейна, Ейнштейн поліз у кишеню жилета. Він не міг знайти свій квиток, тому він поліз і до кишень штанів. Його там не було.
Він зазирнув у свій портфель, та й там не знайшов. Потім він глянув на сидіння поруч із ним. Він все ще не міг знайти його.
Кондуктор сказав: “Докторе Ейнштейн, я знаю, хто ви. Ми знаємо, хто ви. Я впевнений, що ви купили квиток. Не турбуйтесь про це”.
Ейнштейн схвально кивнув головою. Кондуктор продовжив шлях проходом, пробиваючи квитки. Коли він уже був готовий перейти до наступного вагона, він обернувся і побачив великого фізика, який, стоячи рачки, шукав свій квиток під своїм сидінням.
Кондуктор кинувся назад і сказав: “Докторе Ейнштейн, докторе Ейнштейн, не хвилюйтеся, я знаю, хто ви. Немає проблем, вам не потрібний квиток. Я впевнений, що ви купили його”. Подивившись на нього, Ейнштейн сказав: “Юначе, я теж знаю, хто я. Чого я не знаю, так це те, куди я їду”».
Сказавши це, Біллі Грем продовжив: «Бачите костюм, який я ношу? Це зовсім новий костюм. Мої діти та онуки кажуть мені, що я став трохи неохайним у старості, вибагливим.
Так що я пішов і купив новий костюм для цього обіду і ще на один випадок.
Ви знаєте, що це за нагода?
Це костюм, у якому я буду похований.
Але коли ви почуєте, що я мертвий, я не хочу, щоб ви відразу згадали мій костюм, я хочу, щоб ви запам’ятали це:
“Я не тільки знаю, хто я, я також знаю, куди йду”».
Нехай ваших проблем буде менше, ваших благословень більше, і нехай нічого, окрім щастя, не увійде до ваших дверей!
«Життя без Бога подібне до незаточеного олівця — у ньому немає сенсу».
Нехай кожен з нас проживе своє життя так, щоб коли наш квиток буде пробитий, нам не довелося турбуватися про те, куди ми йдемо.
Джерело: https://t.me/lybow
