Українські вчені звітували про наукове дослідження «Релігійні меншини України та державно-конфесійні відносини»

Оприлюднено результати наукового дослідження «Релігійні меншини України та державно-церковні відносини». Проєкт був виконаний спільнотою Української Асоціації релігієзнавців у період з травня по грудень 2021 р. за підтримки Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів.

Джерело: rmu.uarr.info

Релігієзнавці, які досліджують релігійну сферу життя в Україні в різні історичні періоди та в різних регіонах, дійшли висновку, що релігійні меншини не стали рівноправними членами української спільноти в минулому: вони всіма владами сприймалися як інші − чужі.

Директор проєкту, доктор філософських наук, професор, провідний науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України Людмила Филипович, запропонувала підсумковий матеріал наукового дослідження «Релігійні меншини України та державно-церковні відносини». Проєкт був виконаний спільнотою Української Асоціації релігієзнавців у період з травня по грудень 2021 р. за підтримки Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів.

Ідея для проєкту виникла у релігієзнавців, які досліджували релігійну сферу життя в Україні в різні історичні періоди та регіонах.

Епоха релігійної свободи по-новому сформулювала проблему існування релігійної більшості та релігійних меншин, їхніх взаємин, стосунків з державою та суспільством. Сучасне демократичне й толерантне суспільство зрівняло всіх у правах, але релігійні меншини, отримавши справжню свободу, часто  лише створювали враження релігійного плюралізму в країні.

Влада та суспільство, попри оголошене рівне ставлення до всіх релігій і церков, на практиці неуважно ставиться до специфічних потреб і запитів релігійних меншин; через деяку обмеженість цих організацій держава ігнорує їхні заяви та прохання; не враховує їхніх інтересів, формуючи стратегії в державно-конфесійній сфері; не бореться з панівними негативними стереотипами суспільної свідомості на кшталт «меншинної сектантськості».

Про ці меншини як об’єкт вивчення лише інколи згадують у своїх наукових працях філософи, релігієзнавці, юристи, історики, культурологи, соціологи. Здебільшого релігійні меншини залишаються поза увагою для більшості пересічних українців. А у той самий час представники релігійних меншин живуть поруч із нами, стають членами наших родин, колективів, спільнот. Вони такі самі повноправні громадяни України, як і представники більш традиційних релігійних спільнот.

Цей звіт починається з розділу, у якому пояснюється саме поняття «релігійна меншина». Далі подаються розділи:

1. соціологічний, де на підставі унікального соціологічного дослідження, що стало унікальним компонентом проєкту, подані результати опитування, результати анкетування, у якому взяли участь віряни релігійних меншин та експерти;
2. правничий, у якому аналізуються законодавчі засади діяльності релігійних меншин в Україні та правові проблеми, що їх ускладнюють;
3. релігієзнавчий, де описуються наявні релігійні меншини, їхня конфесійна чисельність, географія поширення, залучення в релігійне життя України й актуальні проблеми, які з цим пов’язані.

У кінці сформульовані рекомендації, адресовані Державній службі етнополітики й свободи совісті, самим релігійним меншинам, загалом українському суспільству щодо вдосконалення державно-конфесійних відносин в Україні з огляду на наявність релігійних меншин.

Читайте також:

• Українські релігієзнавці проводять опитування представників релігійних меншин

Україна впевнено крокує до щасливого майбутнього, у якому релігійні меншини з екзотики мають реально перетворитися у звичайне явище. Майбутнє, де такі невеликі спільноти активно братимуть участь у побудові вільного сучасного суспільства.

Please support us Газета Слово про Слово on Patreon!