У часи війни найвразливіші завжди платять найвищу ціну. Жінки й діти стикаються з унікальними загрозами під час криз і збройних конфліктів — і вторгнення Росії в Україну у 2022 році не стало винятком.
За останнє десятиліття Росія насильно вивезла майже 20 000 українських дітей до Росії та підконтрольних їй територій. Світова спільнота звернула на це увагу лише після початку повномасштабної війни. На момент викрадення дітям було від 4 місяців до 17 років. Їх направляли до політичних «перевиховних» таборів та на військову підготовку.
Наразі Сполучені Штати ведуть активні перемовини з Росією та Україною щодо короткострокового припинення вогню, у рамках переговорів про довготривалу мирну угоду. Однією з головних умов України є повернення дітей, «незаконно депортованих до Росії, а також тисяч цивільних, які утримуються у російських в’язницях». Одночасно з переговорами про мирну угоду Департамент урядової ефективності (DOGE), який очолює Ілон Маск, припинив фінансування дослідницької групи Єльського університету, яка допомагала розшукувати викрадених українських дітей. Ця команда використовувала «відкриті джерела, зокрема супутникові знімки, соціальні мережі та російські публікації, щоб відстежувати зниклих дітей та ділитися результатами з українською владою». Сотні українських дітей були незаконно всиновлені або передані до російських сімей. У щонайменше одному випадку, за словами дослідників Єлю, російська влада видала дитині нове свідоцтво про народження, «змінивши ім’я та місце народження». Багато з цих дітей мають живих родичів. Викрадених українських дітей також піддавали фізичному насильству, надовго розлучали з родинами, і позбавляли повноцінного харчування та медичної допомоги.
Ще більш цинічно те, що Росія «цілеспрямовано вивозила найбільш уразливі категорії дітей — сиріт, дітей з інвалідністю, з малозабезпечених родин та дітей військовослужбовців». Досі Росія відмовляється надавати перелік депортованих дітей та інформацію про їхнє місцеперебування — як того вимагає міжнародне право — і приховує факти насильницької депортації та незаконного усиновлення.
Найбільше занепокоєння викликає той факт, що, за словами американських законодавців, «є підстави вважати, що дані з архіву зникли безповоротно». У час, коли США наполягають на мирній угоді, такі дії надсилають лякаючий сигнал: страждання невинних дітей можна знехтувати заради «ефективності».
Під час останньої телефонної розмови 19 березня Дональда Трампа з президентом України Володимиром Зеленським, Трамп запитав про зниклих українських дітей — зокрема тих, кого викрали — і пообіцяв тісну співпрацю з Україною та Росією, щоб забезпечити їхнє повернення додому. Я сподіваюся, що це означає: доля вразливих дітей стане одним із пріоритетів у мирних переговорах з Кремлем.
Святе Письмо говорить про «четвірку уразливих» — у Старому Заповіті часто згадується турбота про бідних, вдів, сиріт і чужинців — тих, хто особливо потребує захисту та справедливості. Ми повинні перейматися долею викрадених українських дітей, бо кожен із них є носієм Божого образу та жертвою злочину. Серце Отця відгукується на страждання вразливих — і ми маємо бути Його руками й ногами.
Одна з основних функцій держави — забезпечувати добробут найбільш уразливих членів суспільства, захищати їх від небезпеки і не допускати, щоб їх використовували як розмінну монету в політичних чи ідеологічних іграх. Справедливе й моральне суспільство — це те, яке з непохитною рішучістю захищає права дітей, ставлячи на перше місце їхню безпеку, стабільність і право на повноцінне життя.
Спостерігаючи за війною в Україні протягом останніх трьох років, я особливо відчував біль дітей. Я сам був усиновлений немовлям зі Східної Європи, і п’ятеро моїх братів, сестер і двоюрідних родичів також були всиновлені зі Східної Європи. Понад 12 років я працював у сфері захисту дітей, допомагав розробляти та впроваджувати державну політику, орієнтовану на їхні найкращі інтереси. Під час роботи в Конгресі мій керівник очолював Конгресовий коаліційний комітет з усиновлення — найбільше двопартійне міжпалатне об’єднання в Конгресі США. Ми організовували міжнародні делегації для інформування законодавців і їхніх помічників про закони, спрямовані на захист дітей від торгівлі людьми та насильства. Ми хотіли, щоб США були світовим лідером у захисті найменших.
Страждання українських дітей особливо близьке моєму серцю, бо саме цей регіон є моєю батьківщиною і спадщиною. Можливо, моє тіло зберігає доусвідомлені спогади про рідний край і його сусідів. Але ще більше серце моє розбите, бо я присвятив своє життя державній політиці, що покликана захищати вразливих. Дітей не можна використовувати як засіб торгу в жодних переговорах.
Женевська конвенція надає дітям особливий статус захисту під час війни, а депортація чи насильницьке переміщення населення є порушенням міжнародного права та можуть вважатися злочинами проти людяності.
США здатні прагнути до ефективності, не жертвуючи безпекою й поверненням викрадених дітей. Українські діти мають повернутися додому без будь-яких умов. Президент Трамп і державний секретар Марко Рубіо повинні й надалі гарантувати, що захист уразливих дітей залишатиметься пріоритетом у мирних переговорах.
Ми не маємо права заплющувати очі на страждання викрадених українських дітей.
Читайте також:
