Кремль використовує «захист православ’я» як інструмент тиску на Україну — релігієзнавиця
Заяви Москви про «захист російськомовних» і «канонічного православ’я» є частиною гібридної війни проти України. Релігійний чинник дедалі активніше використовується Кремлем як політичний і пропагандистський інструмент.
Джерело: 24 Канал.
Релігія як елемент гібридної війни
Очільник МЗС РФ Сергій Лавров заявив, що Росія вимагає від України «гарантій прав російськомовних громадян» і «захисту канонічного православ’я». Таким чином, поряд із територіальними вимогами Кремль знову виводить на порядок денний релігійну тему.
Коментуючи ці заяви в ефірі 24 Канал, релігієзнавиця, доктор філософських наук Людмила Филипович наголосила: Росія ніколи не відмовиться від церкви як «універсального засобу впливу» на суспільство.
Чому Кремль постійно апелює до «сакральних цінностей»
За словами Филипович, сучасні події в Україні Кремль навмисно подає через призму сакральних і релігійних наративів. Саме тому тема церкви постійно нав’язується як усередині Росії, так і на міжнародних майданчиках.
«Росія добре усвідомлює, наскільки сильним є духовний чинник у політиці, економіці та суспільному житті. Тому вона знову і знову використовує церкву як канал впливу», — зазначила експертка.
Водночас вона зауважила, що Україна лише в останні роки почала системно враховувати релігійний фактор у міжнародних відносинах.
Європа і США починають усвідомлювати ризики
Релігієзнавиця повідомила, що в Брюсселі готується спеціальний форум, присвячений впливу Російська православна церква на перебіг війни та на російську пропаганду в Україні й Європі. Це, за її словами, свідчить про зростання усвідомлення небезпеки з боку міжнародної спільноти.
Филипович також звернула увагу на активність представників РПЦ у західних країнах:
«Представники російської православної церкви вільно працюють у США, відвідують Конгрес, Пентагон, поширюючи наративи про нібито переслідування за віру та “знищення християнства” в Україні».
Що це означає для України
На думку експертки, варто очікувати подальшого посилення російського впливу через церковні структури та релігійну риторику. Україна та її партнери мають уважно ставитися до цих сигналів, адже йдеться не про свободу віросповідання, а про інструмент політичного тиску і дезінформації.
Читайте також:
