Світ

Україна сьогодні, Тайвань завтра? Християни острова з тривогою спостерігають і моляться

За кілька тижнів до вторгнення Росії Рей Пенг, голова Об’єднаної місії Тайваню, зібрався в Азії з міжнародними місіонерами, які молилися за Україну та Тайвань. Багато хто в групі підійшли до нього, як до єдиного тайванця в кімнаті, щоб висловити свою стурбованість становищем його батьківщини.

Джерело: christianitytoday

Однак пізніше, коли Пенг перегортав свою стрічку новин на Facebook, його друзі на острові викладали веселі фотографії з посиденьок з гарячим горщиком і присягалися схуднути після того, як наїлися до відвалу під час святкування китайського Нового року. Здавалося, що його колеги-місіонери говорять про інший Тайвань.

«Це було дуже дивно, − сказав Пенг. − Я не знаю як це пояснити».

Він порівняв типову незворушність тайванського народу зі своїми родичами, що живуть у сейсмонебезпечному місті Хуалієн на східному узбережжі Тайваню. Якось під час візиту до них Пенга  стався землетрус, і він одразу ж був стурбований його силою. Але його родичі відмахнулися від нього, бо звикли до поштовхів. Так само тайванці, що все життя живуть під загрозою вторгнення материкового Китаю, продовжують жити повсякденним життям, не надто замислюючись про це.

Але 24 лютого почали з’являтися тріщини.

Російське вторгнення викликало емоційний відгук у багатьох тайванців, коли вони дивилися новинні ролики з України про те, що одного разу може стати їхньою власною реальністю. В Інтернеті дехто заявляє: «сьогодні Україна, завтра Тайвань», а експерти обговорюють, чи справді американські військові прийдуть на допомогу Тайбею у разі вторгнення Пекіна. Телевізійні канали новин рекомендують, що слід включити в тривожні сумки (наприклад, японські консерви).

Однак у неділю багато церков не зачіпають цю тему, не відзначаючи Україну як молитовний пункт.

Парафіяни на лавах поділяють різні політичні погляди на відносини Китаю та Тайваню – від тих, хто хоче незалежності Тайваню, з одного боку, до тих, хто бажає поєднання з Китаєм − з іншого. Проте християнські лідери прагнуть розглядати продовження геополітичних конфліктів через біблійну призму і знаходять надію у своїй вірі в період невизначеності.

Розділений острів

Хоча Тайвань знаходиться за 5 000 миль від війни Росії в Україні, вторгнення зачепило за живе острів із населенням 23,6 мільйона людей, який стикається з власною екзистенційною загрозою.

Китай претендує на Тайвань як на свою територію і давно загрожує застосувати силу, щоб залучити Тайвань до свого лона. За останні 70 років міжкраїнові відносини то розмивалися, то розпливалися, однак останнім часом загроза посилилася через збіг ряду факторів: погіршення відносин між Китаєм і США, консолідацію влади та зміцнення збройних сил Китаю президентом Сі Цзіньпіном і все тісніші зв’язки президента Тайваню Цай Ін-вень із Заходом. Минулого року один із найкращих адміралів США потрапив у заголовки газет, коли заявив, що Китай може розпочати вторгнення на Тайвань протягом наступних шести років.

«Якщо хтось має відношення до ситуації, коли маленька демократична країна живе в тіні великої недемократичної країни, я думаю, що тайванці мають дуже унікальний погляд на це», − сказав американець українського походження Алекс Хоменко, який протестує проти війни в Тайбеї, де він зараз живе.

Багато тайванських церков поділяють політику і віру. Пастори уникають обговорювати з кафедри політичні теми, щоб запобігти розколу та суперечкам. Політика на Тайвані дуже розколота: часто законодавці від дружньої Пекіну партії Гоміньдан (КМТ) і Демократичної прогресивної партії (ДПП), що схиляється до незалежності, вступають у бійки з приводу законодавства.

В основі поділу лежить ідентичність. Прибічники ДПП часто належать до сімей, які поколіннями жили в Тайвані − у тому числі в умовах японської колонізації, у той час, як прихильники КМТ пов’язані з тими, хто втік із націоналістичною армією з Китаю в Тайвань наприкінці громадянської війни в Китаї у 1949 році. Їхнє походження впливає на те, як вони сприймають Тайвань, Китай та їхні стосунки.

Натомість він підкреслює те, що об’єднує церкви.

«Оскільки нас об’єднує Євангеліє, нам потрібно повернутися до Слова Божого. У Євангелії є критика для всіх наших ідеологій», − сказав він.

Доонг не займає політичну позицію під час проповідей, але натомість намагається розповісти, що говорить Біблія про ту чи іншу тему. Він вважає, що завдання пастора – навчити своїх парафіян дивитися на всі питання з погляду християнського світогляду. Однак у якийсь момент ситуація може стати настільки гострою, що пастори будуть зобов’язані висловитись.

«Але коли настає цей час? Це справді мистецтво, і в багатьох випадках ви можете побачити це лише після того, як це станеться, − сказав Дун. − Пастори перебувають у небезпеці або стати самозадоволеними, або мовчати. Тут справді потрібна мудрість».

Гонконгці у вигнанні

Мовчання про політику в тайванських церквах здивувало Тімоті Лі, коли він шість років тому вперше переїхав із рідного Гонконгу у Тайвань, щоб навчатися у семінарії. Він припускав, що оскільки Тайвань є демократичною державою, церкви будуть більш відкриті для обговорення поточних питань, ніж у Гонконгу. Натомість він виявив, що в церкві ще менше місця для обговорення того, що вважається «політичним».

Через це деяким вихідцям із Гонконгу стало важко приєднатися до тайванських церков. Тисячі людей залишили Гонконг після того, як у 2020 році Пекін прийняв Закон про національну безпеку, який пригнічує інакодумство на цій території. Але коли гонконгзькі християни захотіли розповісти про те, що вони пережили за останні два роки, вони виявили, що тайванські християни почуваються ніяково і вважають, що обговорення політики в церкві недоречне.

Лі насилу знайшов місце для зустрічі гонконгців у своєму Тайванському братстві, яке зараз налічує 100 людей. Церкви не хочуть зв’язуватися з цією групою, тому що Гонконг є політичним питанням, яке викликає розбіжності. Зараз громада збирається двічі на місяць у китайській євангелічній семінарії в Тайбеї, де працює Лі.

Новина про вторгнення в Україну особливо стурбувала Лі та інших мешканців Гонконгу на Тайвані. Вони вже покинули свої будинки, багато хто не впевнений, чи зможуть вони повернутися. Війна воскресила спогади про їхній результат і відновила побоювання, що їх новий будинок також може бути зруйнований.

«Я думаю, що жителі Гонконгу на Тайвані більше бояться Китаю, тому що ми бачили за останні два роки, як він поводився з Гонконгом, − сказав Лі. − Ми ніколи не думали, що вони так вчинять із Гонконгом, але вони проігнорували міжнародну реакцію та санкції. Тож якщо міжнародна спільнота нічого не зробить у відповідь на вторгнення в Україну… чи зіткнеться [Тайвань] з такою ж небезпекою?».

Війна також вселяла важливість підготовки наступного покоління гонконгців на Тайвані, багато з яких є студентами. Це група, яка багато чого пережила за останні кілька років – зникнення свобод у Гонконгу, емоційне потрясіння від протесту проти закону про екстрадицію у 2019 році, стрес від глобальної пандемії – і все це залишило почуття безнадійності та невпевненості у своєму майбутньому. Він хоче допомогти їм знайти свою ідентичність як християн і як вигнаних гонконгців, вивчити, що вони можуть зробити на Тайвані, та визначити напрямок для майбутнього.

Лі вважає, що в міру того, як геополітичні зміни наближатимуться до порога Тайваню, його церква буде змушена активніше висловлюватися з цих питань, як це зробили деякі церкви Гонконгу під час протестів 2019 року. Він уже бачив, як церква робить деякі кроки: після вторгнення в Україну великі семінарії Тайваню випустили заяви із закликом молитися за народ України та Росії, що було рідкістю у під час минулих криз.

Відверті пресвітеріани

Однією з деномінацій, що порушує тенденцію мовчання, є Пресвітеріанська церква Тайваню (ПЦТ), найбільша протестантська деномінація на острові. Історично ПЦТ була політично активна за підтримки суверенітету Тайваню. У заяві 1977 року деномінація попросила уряд КМТ оголосити Тайвань незалежною країною. З усім тим, навіть усередині деномінації церкви різноманітні та відрізняються за своєю відвертістю.

Нг Тіат-ган, керівник відділу досліджень та розвитку в офісі Генеральної Асамблеї РСТ, сказав, що він сподівається, що Китай не вторгнеться, але якщо це станеться, тайванські християни повинні стати на захист своєї землі. «Ми повинні зрозуміти, що Бог дав нам цей шмат землі, і шукати Його особливу місію».

РСТ випустила заяву, в якій закликала церкви молитися за Україну, а також за безпеку та мир на Тайвані.

«Просіть Господа допомогти нам через натхнення війни в Україні мати волю до завзяття у захисті нашої батьківщини», − йдеться у заяві.

Деномінація також шукає реальні способи допомогти українцям окрім молитви, наприклад, співпрацює з групами допомоги та прагне допомогти пастору РСТ у Фінляндії, який відкриває свою церкву для українських біженців.

Нг Тіат-ган не був особливо здивований тим, що президент Росії Володимир Путін вторгся в Україну, але його вразила реакція українців.

«Ситуація на Тайвані багато в чому відрізняється від української, − сказав Нг Тіат-ган. − Але вторгнення в Україну змусило багатьох тайванців зрозуміти, що, зіткнувшись із ворожим натиском, потрібно вистояти. Справа не в тому, хто прийде на допомогу − багато тайванців кажуть, що прийдуть Сполучені Штати, − але ми можемо виявити, що нам потрібно вистояти й бути самодостатніми, і тоді люди прийдуть на допомогу».

У пошуках миру

Тімоті Ляо, викладач національної оборони в Національному університеті Тайваню, вважає, що незалежно від результату нинішнього конфлікту в Україні – чи закінчиться він припиненням вогню, руйнуванням України чи занепадом Росії – геополітика у другій половині 21 століття кардинально зміниться.

Це вплине на місіонерів, чиї життя вже були змінені COVID-19, і на те, як вони поширюють Євангеліє. Ляо вважає, що місіонерам необхідно зрозуміти ці глобальні тенденції, щоб знайти нові стратегії для досягнення різних країн та груп людей.

Особисто Ляо вважає, що вторгнення в Україну має змусити Тайвань уважно подивитися на те, чи він готовий до війни, що він робитиме, якщо зіткнеться з небезпечною ситуацією з Китаєм, і як він може шукати шляхи збереження миру. Він хоче, щоб Тайвань ретельно зважив свої нинішні дії у світлі того, що може статися у майбутньому.

Наприклад, Тайвань нещодавно приєднався до санкцій Заходу проти Росії, що призвело до того, що Росія включила острів до списку недружніх країн. Ляо стурбований тим, що це може призвести до ще більшої ізоляції Тайваню, втрати доступу до російського природного газу та заборони використання російського повітряного простору, через який зазвичай проходять рейси з Тайваню до Європи.

Він застерігає тайванських християн від швидкої демонізації чи створення героїв із людей у конфлікті. Швидше, вони повинні спробувати зрозуміти те, що відбувається з різних боків, щоб мати більш виважену перспективу і, як каже Павло, робити «прохання, молитви, клопотання і подяки… за всіх людей, за царів і всіх начальствуючих, щоб нам вести життя мирне і тиху у всякому благочесті та святості» (1 Тим. 2:1-2).

Його церква утримується від обговорення політики. Однак Ляо вважає, що семінарії та християнські аналітичні центри повинні навчати тайванських пасторів реаліям геополітики, щоб вони могли краще вести свої громади.

Хоча тайванська церква сповнена різних точок зору, Дун вважає, що криза може об’єднати людей, подібно до того, що відбувається зараз в Україні. Він та інші християнські лідери, опитані CT, дали кілька пропозицій про те, як західна церква може підтримати церкву Тайваню у разі вторгнення – починаючи із заступництва.

«Як ви хочете, щоб християни в Китаї молилися і виявляли співчуття [до віруючих Тайваню], якщо почнеться війна?» – сказав Пенг.

Ляо повторив цей заклик.

«У цій хаотичній обстановці християни повинні міцно триматися за віру: незалежно від того, з якими труднощами чи небезпеками війни ми стикаємося, ми всі маємо займати молитовну позицію, − сказав він. − Найбільше, що ми можемо зробити для церков інших країн − це молитися за них, молитися за мир у всьому світі».

Читайте також:

Настрої американців щодо вторгнення в Україну. Опитування

Доонг зазначив, що це легко сказати у мирний час, але набагато важче втілити у життя під час війни. Тому він вважає, що важливо вчитися в української церкви у її стражданнях – не як у того, кого треба шкодувати, а як у «славних свідків істинної Євангелії».

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Маргарита Стралківська

Журналістка стрічки новин. Студентка 3-го курсу журналістики в Українському гуманітарному інституті.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button