Три висновки з американських виборів: один хороший, два невтішних
Зробив для себе три висновки з американських виборів: один хороший, два невтішних.
1 Америка поділена, але кордони не так збігаються із расовими чи статевими відмінностями, як про це твердять прихильники політики ідентичності. Якщо порівняти вибори 2016 і 2020, Трамп (згідно з екзит-полами) отримав більше голосів, ніж у 2016, від афроамериканців, іспаномовних, жінок. Менше – від білих чоловіків. Залежність політичного вибору від раси чи статі не посилюється, а послаблюється, і це дуже добре. Поділ мегаполіс-провінція майже настільки ж помітний, як расовий.
2 Зневіра в інститутах. Демократи всі чотири роки намагалися підважити легітимність Трампа – то гіперболізуючи вплив Росії на вибори-2016, то ініціюючи імпічмент через розмову Трампа із Зеленським, то з інших причин. Програючи у 2020, Трамп починає з того ж самого, роздуваючи значення якихось порушень у виборчому процесі (більшість з яких, ймовірно, надумані). Якими б не були подальші дії й можливі рішення судів, очевидно, що політики ховають віру американців у справедливі вибори й нейтральність інститутів, залучених у їх підготовку.
Те, що доля виборів може вирішуватися у судах, руйнує і віру в демократію. Епохальним прецедентом тут було рішення Верховного суду у 2015 щодо гомосексуальних шлюбів. До нього це питання регулювалося законами штатів, зміни в які вносились зокрема і після референдумів. Ще у 2013 гомосексуальні шлюби були заборонені у більшості штатів. І от одним рішенням Верховний суд легалізує їх на всій території США – незалежно від законів штатів та результатів референдумів. Яка цінність представницької демократії (законодавчих зборів) чи прямої (референдуми), якщо принципові й обов’язкові для всієї країни рішення ухвалюються судом у складі 9 осіб з різницею в один голос (5 на 4)?
Читайте також:
3 Медіа. Більшість американських медіа підтримують одну з партій, епоха відносної «нейтральності» давно позаду. В цих умовах зростає роль соцмереж: зневірені в медіа люди шукають власний шлях до інформації. Однак власники найбільших соцмереж відкрито стають на бік демократів. Трамп може бути скільки завгодно неправий у нагнітанні теми нечесності виборів, але твіттер маркує як «потенційну дезінформацію» (і блокує перепост) навіть ті його пости, які досить нейтральні. Соцмережі стають арбітрами щодо того, що може і не може бути правдою.
Соцмедіа підміняють суди, суди підміняють представницьку і пряму демократію. Америка поступово втрачає лідерство, як країна, де панує верховенство права і демократія. Але ця країна має надто добрі традиції. Все ще може врівноважитися.
[sc name=”futerblock” ]
