Поезія

Слово

Щоб журба не руйнувала душу,
Щоб тягар стомукий не здолав — 
Словом я палким тебе зворушу,
Тим, яким горів і не згорав.

Слово — блискавиця полум’яна.
Слово — це гостріше сотень лез.
Я у ньому не знавав кайданів,
Я у ньому для людей воскрес.

І від нього розколовся камінь,
Розчепився атом до дрібнин — 
Слово світить вічними віками
На зорю поетових вершин.

Від Шевченка, від Франка, від Лесі
У народі, що страждав, любив,
Лиш воно незборністю озветься
І зійде до всіх життєвих нив.

Слово рідне, слово невмируще…
Скільки в нім глибинності й висот!
Ти послухай — я тебе зворушу
Словом тим, що мовив мій народ.

Юрій Тітов

 

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button