Блог Себастьяна Тегзи

Про міграцію, пастирів та залишені громади

Від самого початку російського вторгнення в Україну неодноразово виринала проблема пасторів, які залишили свої громади, емігрувавши чи то в глибину нашої країни, чи то в Європу, чи далеко за Атлантику. Звучали різні думки. І загалом не дуже схвальні. Коли пастори залишають свої громади і їдуть геть, це розцінюється негативно. Однак, правильною є така оцінка чи ні?

Я не пастор і тому мені говорити про це надзвичайно легко. Втім, з іншого боку я можу говорити про це й доволі незацікавлено, в мене немає спокуси виправдувати такий феномен. Отож, поділюсь і я своїми міркування про це явище.

На мій погляд, всі люди є абсолютно вільними в питаннях міграції. Вони можуть їхати куди хочуть і коли хочуть. Це їхній вибір і наслідки за нього вони ж самі й будуть нести. Цей вибір може бути мудрим, а може бути й вкрай нерозумним. Залежить від того, що людина шукає. В нашій ситуації ми маємо мотив безпеки. Люди залишають свої місця проживання, намагаючись захистити свою сім’ю від бомб та ракет. На мою думку, якщо людина має можливість переїхати, вона не тільки може, але й повинна нею скористатися. Це мудро й відповідально.

Водночас у кожного з нас є свої зобов’язання перед іншими. Їх ми також повинні враховувати в цій ситуації. Отож, потрібно максимально забезпечити виконання цих зобов’язань навіть на відстані, а не просто зникнути, як вітер в полі.

І тут постає проблема пастирів-мігрантів. Скажу одразу, я переконаний, що пастор може емігрувати, як і кожна людина. І не можна його за це засуджувати. АЛЕ він не може й надалі залишатися пастором. Не мо-же! Що це за капітан, який залишає корабель на плаву, а сам евакуюється? Хіба він не останній повинен його покидати?

Мене обурює, коли пастори виїжджають і, наче й не було нічого, продовжують, як можновладці, любісінько собі керувати громадою дистанційно. Даруйте, але Вам не здається, що це просто махрова хитрозробленість? І якась повна неадекватність. Ви можете собі уявити таке у світській сфері?

Всі урядові особи залишаються на своїх місцях. Їх зв’язує служба! І пастор − це така ж урядова особа, тільки в церкві. Людина не може бути пастором і керувати з-за океану громадою, яка перебуває в Україні. Такий пастор себе делегітимізує. І проблема не в тому, що він виїхав. Це законне право кожного. Проблема, що він не розуміє проблеми й продовжує урядувати.

Одна справа, коли пастор вивіз свою сім’ю й сам повернувся. Для цього потрібно кілька днів. Зовсім інше, залишити громаду на довгий період. Це, даруйте, ні в які двері не влазить. Знову, їхати можна, але в такому разі треба скласти пасторські повноваження. І ніяк інакше.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button