Епізод із життя доктора Едвіна Орр, автора багатьох географічних та історичних книг
− Для мене людина − це тільки матерія у високоорганізованій формі. Не більше і не менше.
Стів кинув гілку у вогонь, і в ніс ударив гарячий запах евкаліптового дерева. Ми сиділи біля багаття неподалік від кладовища, у північній Австралії.
Нас було троє: Стів, студент, абориген-мисливець, який приїхав із південного Уельсу, і я.
− Думаю, що ви вважаєте себе якщо не марксистом, то науковим гуманістом?
Стів погодився.
Він наполягав, що людина − це тільки випадковий побічний продукт фізико-хімічних сил. У її існуванні відсутня будь-яка мета. У людини немає ніякого майбутнього, крім ось цієї могили. Типова атеїстична формула.
− А можливо, людина − це насамперед дух, який тимчасово мешкає в матеріальному тілі? − запитав я. − Можливо, наше життя − тільки підготовка до вічного існування?
− Знаю, що ви в це вірите, але я − не вірю. І вам буде дуже важко переконати мене, − запально вимовив Стів і додав: − Однак у нас із вами є багато спільного. Ви приїхали сюди, щоб допомогти аборигенам, і я теж. Я прагну робити все, залежне від мене, щоб вони були здоровими і щасливими, щоб дати поштовх їхньому економічному і культурному розвитку, не порушуючи їхніх звичаїв. Ми цінуємо також і те, що робите ви. Це ніби корпус миру в одній особі…
Я запитав Стіва:
− Скажіть, що змушує вас працювати на благо людства?
− Чому б ні? Я хочу показати аборигенам, що не тільки ви можете бути корисними.
− Вибачте, ви не так мене зрозуміли. Я не мав на увазі вас. Навіщо потрібно все це взагалі, якщо людина − це тільки випадковий побічний продукт фізико-хімічної взаємодії і все закінчується цвинтарем? Яке має значення, в яких умовах вона живе?
Стів відповів:
− Краще, щоб вона тряслася по вибоїнах ось цієї дороги замість того, щоб їздити автострадою?
− А яке має це значення, якщо його існування не має кінцевої мети? Кладовище − це ж не мета?
− Це не так, − запротестував Стів. − Людина здатна відчувати радість, задоволення і біль. Вона не любить, коли її змушують робити те, чого вона не хоче.
− Я повністю згоден із цим. Чи маєте ви на увазі, що в кожного з нас є моральний обов’язок, що слід жити заради блага людства? Якщо людина є тільки те, що ви кажете, то поняття добра і обов’язку не доречні в її словнику. Моральний обов’язок, моральна цінність, добра воля, розуміння краси і розуму не можуть існувати при вашому понятті. Який сенс винагороджувати добро і карати зло? Ні, людина − це не продукт високоорганізованої матерії, а творіння премудрого і всемогутнього Творця, Бога, Якому людина завдячує не тільки своїм життям, а й усіма тими інтелектуальними здібностями, що відрізняють її від тварини. Людина без віри в Бога живе тільки половинчастим життям, втрачаючи найдорогоцінніше − радість духовного спілкування зі своїм Творцем. Іншими словами: людина без віри в Бога живе тільки для кладовища. Як вам це подобається?
Читайте також:
Стів промовчав, занурившись у роздуми.
О, якби знав атеїст, що він втрачає, відкидаючи Бога? Прийнявши в серце Бога, примирившись із Ним жертвою Ісуса Христа, його життя стало б радісним і щасливим, бо, за словами псалмоспівця, «тільки в Бозі заспокоюється душа».
Люди, які не мають надії на Бога, на життя вічне в Бозі, вже мертві в цьому житті, хоча цього, на жаль, не помічають.
Джерело: lio.ru
