Актуальне

Пацифізм чи захист слабкого?

Я ніколи не розумів пацифізм, але добре розумів заклик Ісуса стати на захист слабкого. Навіть коли тобі самому страшно і при цьому дуже чітко розслабляється сечовий міхур. Я пам’ятаю, як я попросив під час катання на гірках взимку поряд зі школою компашку підлітків, які були напідпитку, не чіплятися до мого друга. Мене били зимовими чоботами по тілу та голові кілька хвилин. Через п’ять хвилин нас знову нагнали і мене знову побили.

У моїй першій церкві ми взагалі ніколи не говорили про пацифізм, бо навіть такого слова не знали. Пастор був моряком і, наскільки я пам’ятаю, займався свого часу від нудьги на кораблі рукопашним боєм чи щось таке. Нас вчили, що за слабих треба заступатися. І тим більше якщо в тебе є, Чим заступатися (викликати поліцію, покликати вчительку під час цькування у школі або дати в пику кривднику слабкого). Саме з цієї причини на початку війни в Україні я брякнув в інтерв’ю німецькому журналісту, що Путіна треба знищити. Коли журналіст надіслав мені чернетку бесіди, я виправив на «ліквідувати». За це, зізнаюся, мене серйозно критикували у багатьох церквах. Але тільки через кілька місяців до цього висновку приходять багато людей.

Чи навчав Ісус чогось подібного? Власне, так. Ісус віддав своє життя за нашу свободу та прозріння. Він сам ліг на арматуру. Його тіло було розстріляне залізними цвяхами. Його кістки були розламані та розірвані сухожилля. Так один з апостолів пізніше писав: так і ми маємо класти душі за братів.

Звичайно, мене можна критикувати за те, що дозволив собі літературні перебільшення. Але, Боже мій, суть залишається суттю! Ісус поклав життя за братів, щоб привести їх до Бога: «Звіщаю ім’я Твоє братам» або «ось Я і діти, яких дав Мені Бог». І хтось може запитати: чи не дві різні речі, заступитися за слабкого і бажати смерті сильному?

Дозволю собі наступне порівняння: уявіть, як якийсь комбайн-монстр перемелює своїми гострими ножами та молотилками маленьких дітей, жінок, чоловіків та старих людей. І для того, щоб покласти край цьому страшному видовищу, потрібно лише вихопити кабель з розетки й монстр одразу, завмерши, припинить свій кривавий бенкет. Я без жодних труднощів виходжу з того, що будь-яка нормальна людина вихопила б цей дріт з такою ж легкістю і так само швидко, як батьки виривають з пащі злого собаки свою власну дитину. Адже це нормально підняти свою дитину вище морди пса. Так, так само нормально як і відсмикнути палець від гарячої праски. Путін – це той комбайн-монстр, який уже поглинув сотню тисяч життів на цій війні. Десятки тисяч Вань та Тарасів. Дітей та жінок. Старих та підлітків. То чому заклик до того, щоб зупинити цей комбайн сприймається деякими фриками як щось нехристиянське і нелюдське?

Багато диктаторів насправді переконані, що чим менше вони виявляють душевності й більше холодності, тим більше в цьому якоїсь бравади та крутості. Але вони не розуміють, що в такий момент, втративши будь-яку людяність і емпатію, вони перетворюються на бездушних удавів і огидних отруйних павуків. І перша реакція на павука в душі нормальної здорової людини це гримнути її капцем і розтоптати.

Джерело: facebook.com/schloenkin

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Віктор Шльонкін

Пастор вільної євангельської церкви в Німеччині. Доктор богослов'я (Dr. theol.). Віктор з дружиною Юлією виховує трьох синів.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button