Актуальне

Деміфологізація ідеї про відірваність семінарій від реалій церковного життя

Богословська семінарія і помісна церква — це два невід’ємні аспекти Божої роботи у світі, покликані доповнювати і збагачувати одне одного, співпрацюючи для розширення Божого Царства.

На жаль, у сучасному східноєвропейському євангельському середовищі вже десятиліття існує поширений міф про те, що люди, які працюють у богословських семінаріях — ректори, викладачі, декани та інші співробітники — не мають справжнього розуміння помісної церкви та її потреб. Тому, на думку деяких, богословські семінарії, біблійні коледжі та християнські інститути потрібно максимально скоротити або закрити.

Цей погляд є досить розповсюдженим, і особисто я чув його від багатьох пасторів і служителів різного рівня. Однак, якщо ми уважно подивимося на реальність, то побачимо, що це твердження далеке від істини, оскільки переважна більшість працівників семінарій є активними і рукопокладеними служителями помісних церков і мають глибоке розуміння церковного життя та потреб.

В Україні, попри 10-річну російську агресію, повномасштабну російську війну та масове мовчання і замовчування звірств “спеціальної військової операції” російськими християнами, богословські семінарії продовжують відігравати життєво важливу роль у підготовці служителів для Церкви. Вони надають студентам фундаментальну основу в біблійних знаннях, богословських дисциплінах, практичному служінні та духовному формуванні.

Церква — це не просто організація чи інституція, а живий організм, Тіло Христове (Еф. 1:22-23). Кожен член цього Тіла має свою унікальну роль і функцію, і всі вони є однаково важливими для здоров’я та зростання Церкви. Ключова ідея: однаково важливими. Серед цих функцій є і дар учительства (Еф. 4:11-12), який має на меті зміцнення та збудування Тіла Христового.

Богословська освіта — це не просто академічна дисципліна, відірвана від реального життя церкви, як дехто намагається хибно стверджувати в публічному просторі. Навпаки, її мета – допомогти людям глибше пізнати Бога, зрозуміти Його Слово та ефективніше служити в Його Царстві. Тому ідея про те, що теоретичні богословські знання і практичний досвід служіння є взаємовиключними — це помилкова дихотомія.

Насправді, глибоке розуміння богослов’я збагачує і зміцнює практичне служіння, а досвід служіння, у свою чергу, надає життєво важливу перспективу для подальших богословських роздумів. Багато помісних церков регулярно направляють своїх членів на навчання в семінарії, розуміючи важливість якісної підготовки служителів. А тисячі випускників семінарій стають очільниками різних служінь, проповідниками, пасторами, дияконами, місіонерами, капеланами, вчителями та лідерами груп у найрізноманітніших сферах церковного життя.

Ректори та викладачі семінарій, будучи активними членами помісних церков (як правило, рукопокладеними служителями), поєднують теоретичні знання з практичним досвідом служіння: регулярно проповідують, навчають, беруть активну участь у душеопікунстві, євангелізації та в усіх інших сферах церковного життя. Багато з них мають багаторічний досвід пасторського служіння перед тим, як прийти в семінарію, та під час роботи в ній.

Викладачі, які присвятили своє життя вивченню Божого Слова і підготовці майбутніх служителів, роблять це не з абстрактного академічного інтересу, а тому що відповіли на Боже покликання і мають щире бажання служити Богу та Його Церкві. Вони розуміють, що через їхнє служіння Бог виховує нове покоління лідерів для помісних церков.

Тому я закликаю служителів помісних церков бути обережними, щоб не впадати в помилку узагальнення щодо богословської освіти. Не можна стверджувати, що керівники і викладачі семінарій не мають розуміння природи помісної і вселенської церкви.

Я відвідував семінарії в нашому регіоні (Східна Європа і Центральна Азія) з 2008 до 2022 року хоча б один раз на два-три роки і продовжую відвідувати євангельські семінарії в Україні з лютого 2022 року. Серед викладачів і співробітників семінарій переважна більшість (щонайменше 95%) — це люди, які глибоко розуміють церковне життя і щиро прагнуть служити Богу та Церкві.

Ретельно проаналізувавши базу даних наших ректорів, викладачів, деканів, бібліотекарів та інших працівників семінарій (декілька сотень людей), я не знайшов жодної людини, про яку можна було б з упевненістю сказати, що вона не розуміє сутності та потреб помісної церкви і Церкви загалом. Оскільки переважна більшість працівників кожної євангельської семінарії в Україні — це посвячені служителі, які мають глибоке розуміння церковного життя й активно залучені до життя та служіння помісних церков.

Навіть ті, у кого є докторський ступінь з богослов’я — це рукопокладені пастори і служителі, які проповідують у церкві, несуть служіння пасторів, переймаються питаннями біженців і разом з тим пишуть наукові статті і монографії, щоб сформулювати євангельське богослов’я для наступних поколінь служителів церкви.

Багато семінарій регулярно взаємодіють з пасторами і лідерами церков у своїх містах і регіонах, прислухаються до їхніх потреб і відгуків та постійно адаптують свої навчальні програми таким чином, щоб найкраще підготувати студентів до служіння в сучасному контексті. Я можу навести дуже багато прикладів плідної співпраці між семінаріями та помісними церквами.

Наприклад, деякі семінарії пропонують програми дистанційного навчання, які дозволяють пасторам і служителям здобувати богословську освіту без відриву від їхнього служіння. Інші семінарії організовують короткострокові курси та семінари для членів церков, допомагаючи їм глибше розуміти Біблію та зростати у вірі, особливо зараз, в умовах повномасштабної війни. Деякі помісні церкви запрошують викладачів семінарій проповідувати та навчати на регулярній основі. Інші церкви співпрацюють з семінаріями в організації місіонерських проектів, соціального служіння та євангелізаційних ініціатив.

Отже, думка про те, що ректори, викладачі та працівники богословських семінарій не мають розуміння церкви і її потреб – це міф, який не витримує жодної критики, навіть найповерхневішої. Адже переважна більшість викладачів і співробітників у кожній семінарії є посвяченими служителями помісних церков, які глибоко розуміють і цінують церковне життя.

Співпраця між богословською освітою та помісною церквою є надзвичайно важливою для здоров’я та зростання Тіла Христового. Коли ці два аспекти церковного життя взаємозалежно доповнюють і збагачують один одного, Церква отримує добре підготовлених служителів, здатних ефективно проповідувати Євангеліє, навчати віруючих та протистояти викликам сучасного світу.

Ми повинні підтримувати роботу богословських семінарій, а не прагнути закрити їх, скоротити або взяти «під контроль». Нам необхідні регулярні зустрічі та діалоги між пасторами й викладачами семінарій, спільні проекти та ініціативи, а також більш активне залучення студентів семінарій до життя та служіння в помісних церквах.

Я готовий написати статтю на цю тему, якщо буде запит і потреба, або ж виступити з відповідною доповіддю в рамках деміфологізації цієї ідеї…

Please support us Газета Слово про Слово on Patreon!
Become a patron at Patreon!

Джерело
dyatlik.blog

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Тарас Дятлик

Пошукач кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова, голова правління ГО "Євангельська акредитаційна теологічна асоціація", член Міжнародної ради по євангельській богословській освіті (в рамках Всесвітнього євангельського альянсу), член Наглядової ради асоціації "Богослови без кордонів", регіональний директор United World Mission (Overseas Council) по Східній Європі та Центральній Азії в області розвитку богословських освітніх систем. Випускник Донецького християнського університету й Evangelische Theologische Faculteit (Лувен, Бельгія) за спеціалізацією богослов'я Нового Завіту.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button