Народження Господа нашого Ісуса Христа − це насправді велична і гідна святкування подія. Ангели прилітали з неба і раділи народженню Спасителя, а от люди на землі зовсім не чекали приходу Месії. Написано, що Марія «породила свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них» (Лк. 2:7).
На разі люди теж не знаходять місця для Бога у своїх серцях через безліч причин. Наприклад, Йосипові та Марії не стало місця в заїзді, тому що їм забракло грошей, щоб заплатити за кімнату. Святе Письмо чітко пояснює, що Йосип та Марія були людьми незаможними, і, звісно, тесля не міг дозволити собі витратити купу грошей на ночівлю. Ось чому мати Христа із чоловіком опинилися у хліві. У дитячому мультфільмі «Різдвяний скарб Михея» яскраво зображено епізод, у якому Йосип та Марія стукали у двері будинків, де їм усюди відмовляли. До одного з таких будинків, де вони отримали відкоша, через мить підійшов багатий чоловік з велетенським гаманцем, і йому відразу ж запропонували кімнату.
Такі міркування володіють людьми й сьогодні. «Ну, що нам зможе дати цей Христос?» − питаємося ми перш ніж прийняти остаточне рішення. Чи сподіваємося ми, що чоловік перестане пиячити та почне приносити гроші додому? А може, ми очікуємо від Христа добробуту у наших родинах та поваги з боку оточення? Забуваючи про спасіння, ми намагаємося знайти у християнстві певний зиск для власної шкіри − чи то гуманітарну допомогу, чи виїзд до Америки, чи «перепустку» до пристойного товариства.
Якщо ми пов’язуємо Христа з корисними цілями, ми не далеко втекли від жителів Віфлеєма і не прагнемо скарбів для душі. Хоч така реакція є досить типовою. «Як почули ж вони (тобто жителі Афін) про воскресіння мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: «Про це будемо слухати тебе іншим разом» (Дії 17:32). Так само і ми − відкладаємо слухання Слова Божого «на колись», аби тільки не сьогодні.
За прихід Христа жителі Віфлеєма дорого заплатили − незабаром війська Ірода знищили усіх хлопчиків у цьому місті. Коли Христос оселяється в серці людини, то з боку оточення вона відчуватиме ворожнечу. Ісус сказав: «Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, − Я не мир принести прийшов, а меча. Я ж прийшов «порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю, і невістку зі свекрухою її» І: «вороги чоловікові домашні його!» (Мт. 10:34). Чи запропонуємо ми Йому місце у наших оселях, знаючи про це?
Для Марії і Йосипа не знайшлося місця у заїзді також і тому, що новонароджене Немовля потребувало чималих клопотів − особливого харчування, спокою, тепла. І ніхто не хотів брати на себе зайвих витрат. Це дуже схоже на історію, коли на трасі біля закривавленого чоловіка заламувала руки жінка. Вона падала на коліна, намагаючись зупинити машини, що мчали на карколомній швидкості. Потерпілому, якого збила машина, потрібна була допомога − він спливав кров’ю. І коли один водій таки зупинився, він відмовився відвезти постраждалого до лікарні, тому що остерігався замастити сидіння кров’ю.
Так само люди чинять сьогодні з Христом. Віддати життя Йому − означає згодитися на додаткові витрати та розпрощатися з минулим гріховним життям, відвідувати церкву, жертвувати, й виконувати Його заповіді. Багатьом здається, що Христос вимагає забагато і що вони не готові взяти на себе цю відповідальність.
Чи готові ми відмовитися від гріховних звичок заради Христа? Перевірмо наші серця − чи очищені вони для того, щоб у них зростав Христос?
Читайте також:
І зрештою, для Марії та Йосипа не знайшлося кімнати, тому що усі місця були вже зайняті. Марія та Йосип прийшли занадто пізно, і для Месії не лишилося нічого, крім хліва. Чи не такий самий стан справ маємо сьогодні? Що ми вигріли у наших серцях до того часу, як у них оселився Христос? «Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюб, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидюще око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить із серця» (Мр. 7:21). Видаляймо із наших сердець ці нечистоти й поступаймося місцем Христу.
У день народження Христа у жителів Віфлеєма для Нього не знайшлося місця. А як поводимося ми? Чи маємо місце для Господа у нашому житті? Нехай Господь допоможе нам усвідомити всю повноту життя у Христі.
Друже, якщо ти ще не впустив Ісуса Христа до свого серця саме через цю причину, ти не далеко відійшов від людей, які відмовили Марії та Йосипові у кімнаті. Якщо ми затискаємо гаманці, неохоче жертвуємо, не присвячуємо себе на служіння Христові цілковито, шкодуємо своїх талантів заради Нього − тоді ми повторюємо помилки жителів Віфлеєма.
