Месіанський комплекс (синдром рятівника) – це глибока переконаність у винятковості своєї ролі в справі зміни світу і порятунку людства, привласнення собі морального права на моральні судження щодо інакомислячих на підставі своїх внутрішніх особистих суб’єктивних етичних норм і правил.
Месіанським комплексом можуть бути вражені як окремі індивідууми, так і цілі співтовариства: нації, соціальні групи, політичні партії, громадські організації, окремі церкви або ж цілі традиції віри (деномінації або конфесії, церковні союзи).
Месіанський комплекс розвивається, як правило, з таких причин
1 По-перше, на тлі нерозуміння всієї складності історії християнства і через дісассоціаціі із загальною історією Церкви на підставі думки про винятковість свого походження й існування: майже все, що було в Церкві до нас – було неправильно; все, що було правильно – наше від початку, що неправильно – не наше і ніколи нашим не було. Що таке «правильно», визначаємо виключно ми самі.
2 По-друге, через максималістське бажання змінити світ і врятувати людство виключно силами свого громадського, політичного або релігійного співтовариства, а також категоріями своїх суб’єктивних етичних норм і правил «тут і зараз, все і відразу», без бажання визнавати об’єктивний факт, що всі соціально-політичні й духовно-емоційні процеси взаємозалежні й тісно взаємопов’язані в рамках всієї людської цивілізації, а також, що вони вимагають певних відносин і залученості, часу і простору для здійснення змін.
3 По-третє, через негативізм, що «весь світ лежить у злі», що всі всюди погані (крім «нашої виняткової групи рятувальників»), що з часом все стає ще гірше; і водночас в переконаності, що
- моральні методи розв’язання проблем тільки у нас, а у них – аморальні;
- моральні погляди на сім’ю, суспільство і Церкву теж тільки у нас, а у них – аморальні;
- моральні погляди на визначення ролі кожної людини в суспільстві і кожної нації в колисці людської цивілізації теж тільки у нас, а у них – аморальні.
Що таке «моральне» і «аморальне», визначаємо виключно ми самі, ми – це «спасателі» і «носії месіанської величі». Ну, іноді для ясності термін «моральні» замінюємо терміном «біблійні», а «аморальні» в нашому суб’єктивному розумінні – на «небіблійні».
4 В основі четвертої причини месіанського комплексу саме серед християн колишнього СРСР лежить комплекс неповноцінності й низька самооцінка у зв’язку з маргіналізацією християн (особливо тих, хто відмовлявся від співпраці з органами) радянським урядом і суспільством за часів «залізної завіси».
Почуття маргінальності й комплекс неповноцінності стали частиною релігійної самосвідомості, вимагаючи компенсувати їх зовнішньо-благочестивими намірами, які, найчастіше, виражаються в масових закликах до боротьби з бездуховністю й аморальністю інакомислячих на підставі суб’єктивних суджень про морально-етичну повинність. І ця боротьба дуже часто існує в якомусь паралельному до місії Бога світі.
Неуспіх в здійсненні своїх месіанських прагнень призводить до ще більшого почуття провини й комплексу неповноцінності, що нерідко закінчується духовно-емоційним та/або навіть фізичним насильством над інакодумцями, «аморальними».
Для будь-якого сповідуючого християнина існує тільки один єдиний Месія, Який зараз сидить праворуч Отця, діє в нас і через нас Духом істини, і знову гряде.
Тому кожна людина, будь-яка християнська організація, як помісна община, і будь-яка деномінація, всякий патріархат (в тому числі національні церковні об’єднання, або союзи, або асоціації), що претендують на виняткову рятівну месіанську роль, і роль виняткового носія і хранителя Істини, претендують, таким чином, на місце Бога: визначати для себе й іншого сутність добра і зла, і що кому – добро, а що кому – зло.
Але тільки Пресвята Трійця за допомогою Слова є виняткове джерело, генератор і хранитель істини й правди, але не нація, не народ, не партія, не громадська організація (навіть самі моральні й християнські), не патріархат, не конфесія, не деномінація і навіть не євангельський союз церков.
Ми, сповідуючі християни, тільки провідники цієї Істини, як діти Божі, в яких живе Його Дух; ми тільки свідки цієї Істини, які покликані проголошувати її як добру новину і зберігати її не в сенсі джерела і генератора, але в сенсі вірності їй у своїх мотивах, думках, словах і діях.
Саме тому будь-яка месіанська роль, яку ми покладаємо на себе, з самого початку приречена на поразку.
Чи можна ви вилікуватися від месіанського комплексу? Особисто я не впевнений … Але, напевно, варто спробувати хоча б позбутися:
- від нав’язливих ідей про свою винятковість (всі ми люди за своєю сутністю);
- від прагнення врятувати весь світ цілком і відразу (навчитися рятувати хоча б по одній людині);
- від пристрасті демонізувати невідоме й інакше, і освячувати своє (для цього потрібно розібратися і подолати спочатку свої екзистенційні страхи);
- від низької самооцінки і комплексу неповноцінності, від почуття провини і маргінальності (потрібно навчитися концентруватися не на своїй ущербності і невдачах, а на своїх достоїнствах і сильних сторонах).
Протистояти своєму месіанського комплексу можна тільки відрікшись від нього шляхом щирого смирення перед першим і єдиним Месією – Ісусом Христом, нашим Богом і Владикою. Чи можна дійсно позбутися від нього? Читаючи історію Церкви та біографії ряду релігійних діячів, не впевнений … Хоча Бог – Всемогутній …
27 грудня 2014
https://t.me/shchepki
