Куди не поглянеш – незгода палає…
Готують багнети!
Мов змії розлючені, люди кусають.
Де ж злагода, де ти?
Про мир всі забули, його не шукають:
Мурують лиш стіни.
Між ними вже вітер холодний шугає…
А де ж переміни?
Воюють повсюди, завжди,
просто неба…
Одні многоборці!
Наповнити б миром серця їхні треба!
То де ж миротворці?
І Божі слова, що для людства
священні:
«Хто миру бажає – блаженні,
блаженні, блаженні…
Бо вони будуть названі
синами Божими».
Любов Васеніна
Більше поезії:
[sc name=”futerblock” ]
