Атеїсти активно пручаються проникненню вчення про створення світу Богом в суспільну свідомість і, в першу чергу, в систему освіти. Вони аргументують це тим, що креаціонізм – не наука. Креаціоністи ж нерідко, заперечуючи їм, заявляють, що еволюція – це не наука. Мають рацію, по суті, і ті, і інші. Тому що наукою не є ні еволюціонізм, ні креаціонізм. Це – два взаємозаперечні світогляди. Наука лише служить полем битви між ними.
Для того, щоб діалог між представниками цих світоглядів був предметним, слід постійно уточнювати, що ж саме мається на увазі в тому чи іншому висловлюванні під словом «еволюція». Адже слово це має безліч значень, і нерідко доводиться стикатися з міркуваннями типу:
Зірки еволюціонують.
Отже, еволюція існує.
Отже, людина еволюціонувала з мавпи.
Джерелом подібних непорозумінь є трюк підміни поняття. Одному і тому ж терміну «еволюція» приписуються принципово різні значення: зміни в часі, природний прогрес, походження, видоутворення, нарешті – теорія Дарвіна. Все це, в залежності від контексту, позначається одним і тим же словом – «еволюція».
Далі, навіть під, скажімо, видоутворенням може матися на увазі два різних поняття. Це може бути мікроеволюція – реально спостережувані зміни в рамках сінгамеона (сукупності генетично пов’язаних організмів, які при цьому можуть як бути, так і не бути схожі зовні). А може і макроеволюція – необґрунтована віра в прогрес, не обмежений сінгамеоном (наприклад – походження людини від мавпи).
Коли під еволюцією маються на увазі зміни в часі, вони можуть бути як пов’язані з походженням, прогресом або видоутворенням, так і не пов’язані з ними зовсім. Наприклад, еволюція зірок не має ні найменшого відношення ні до цих понять, ні, тим більше до теорії Дарвіна.
Зірки, дійсно, змінюються з часом – вони згорають, остигають, вибухають. І це – реальний процес. Але його спостереження в принципі не дасть нам відповіді на те, звідки і навіщо ці зірки взялися спочатку. Ідею ж природного прогресу це явище і зовсім спростовує, оскільки так звана еволюція зірок, навпаки, – процес деградації і руйнації.
А з теорією Дарвіна або з видоутворенням астрономічні об’єкти жодним чином не пов’язані, оскільки говорити про «виживання найбільш пристосованих» поза контекстом вже наявних живих організмів безглуздо. До неживої природи ця формула не може бути застосована в принципі. Як може виживати те, що живим ніколи не було?
Що ж до походження, то в принципі не існує будь-яких адекватних натуралістичних пояснень виникнення:
– всесвіту (сукупності простору, часу, і матерії з їх відсутності);
– життя (живих організмів з неживої матерії);
– інформації (нематеріальної категорії – в матеріальному світі);
– свідомості (мислездатних істот – з позбавленої розуму матерії).
Біблія визнає зміни в часі й видоутворення за допомогою мікроеволюції. І тільки ці значення слова «еволюція» належать до сфери науки, бувши реальними явищами, які спостерігаються. Біблійне поняття створеного роду (на івриті – барамін) можна порівняти з генетичним поняттям «сінгамеон». У традиційній класифікації до нього ближче всього таксономічна категорія «сімейство».
У той час як теорія Дарвіна стверджує існування єдиного еволюційного древа, Писання говорить про еволюційний ліс, де кожне дерево – видоутворення в рамках окремого барамін.
Читайте також:
Коли ж поняття «еволюція» протиставляється ідеям креаціонізму, під еволюцією насправді мається на увазі зовсім не наука, а еволюціонізм – світогляд, який сукупно містить: чисто умоглядні концепції безпричинного натуралістичного походження; позбавлені наукового обґрунтування ідеї природного прогресу; віру в видоутворення за допомогою макроеволюції і, в кінцевому підсумку, − дарвінізм.
Так що протистояння креаціонізму і еволюціонізму – це зовсім не конфлікт між наукою і релігією, а зіткнення двох конкурентних світоглядів. В першу чергу – щодо питання про походження всесвіту, життя, людини. Наука ж служить полем битви цих світоглядів.
