Блог Михайла Черенкова

Інтернет проти коронавіруса – церква онлайн?

Минулої неділі я став учасником незвичайного недільного служіння. Служіння було нецерковним. Церква (будівля) була порожньою. Ми не пішли до церкви через карантин. Ніхто не пішов до церкви. Церква онлайн.
Але ми були церквою. Ми були разом, залишаючись на своєму місці. Всі залишилися вдома, крім проповідника і музикантів. За п’ять хвилин до звичного часу ми увімкнули комп’ютер і розташувалися півколом зі своїми Бібліями.
Далі все було як завжди – ми співали пісні, молилися і слухали проповідь. Що це було? Це було служіння в новому форматі  – церква онлайн. Ми не могли зібратися в одному місці, але ми зберегли єдність громади. Завдяки інтернету.
Занадто часто і багато християни лаяли інтернет як мало не диявольський винахід. Відомі проповідники називали його «смітником» і «сатанинською мережею». Але ось тепер навіть вони вирішили скористатися наявними можливостями інтернету, причому в найсвятіших цілях – для проведення церковних служінь і поклоніння Богові.

Після довгих суперечок і рясних лайок настав час подякувати Богові за благословення інтернету і багатьох інших технологій, що дозволяють жити й працювати «в віддаленому доступі».
Поки вчені шукають вакцину проти коронавірусу, ми можемо використовувати можливості інтернету для того, щоб лікуватися від паніки й самотності, а також багатьох інших побічних ефектів цієї незрозумілої пандемії.
Не тільки церкви, але також школи та університети, офіси й магазини продовжують працювати в онлайн-режимі. Ми можемо слухати лекції, замовляти продукти й проводити повноцінні конференції. Ми можемо читати, слухати, дивитися й обговорювати.
Важко уявити, що б ми робили зараз, якби не було інтернету.
Життя було б не просто біднішими, для багатьох воно було б просто нестерпним. Особливо для того, хто і без карантину був обмежений своєю лікарняною палатою або кімнатою в будинку для літніх людей, хто не ходив до церкви й не мав «живих» друзів, хто був ізольований або відкинутий суспільством.
Зрозуміло, що інтернет не замінить живий формат спілкування. Але чому б не скористатися іншими форматами, які розширюють наші можливості і дозволяють спілкуватися з тими, хто фізично недоступний? Чому б не вийти за рамки звичного кола спілкування і не поговорити – хоча б через інтернет – з новими людьми, або старими і майже забутими друзями?
Я не знаю, ніхто з нас не знає, як довго триватиме пандемія, як довго ми будемо закриті у своїх будинках і містах. Тим більше, я не знаю, що буде далі – які нові випробування будуть після коронавірусу. Але вже зараз нові технології можуть бути рятівними.
Як виявилося, інтернет не стільки роз’єднує людей, не стільки послаблює їхні фізичні та соціальні зв’язки, скільки створює нові формати спілкування в умовах, коли можливості фізичних і соціальних контактів обмежені. Нас роз’єднує не Інтернет, нас роз’єднує злість, образа, недовіра, егоїзм. Пора перестати грішити проти нових технологій і використовувати їх в боротьбі проти вірусів, які вбивають в нас солідарність, довіра, дружбу, товариськість, віру, надію, любов.

Джерело: Газета Мірт

[sc name=”futerblock” ]
Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Черенков

Пастор церкви Revival, м. Ванкувер. Міжнародний директор Mission Eurasia, доктор філософських наук, професор Українського католицького університету, автор кількох книжок про євангельський протестантизм, активний проповідник, батько 4 дівчат: Був ректором Донецького християнського університету. Експерт з питань релігійної свободи.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button