Актуальне

Яких змін потребує сфера усиновлення в Україні?

Усиновлення — одна з кращих форм виховання, яка вже давно існує в Україні й дуже позитивно сприймається суспільством. Тільки при усиновленні дитина втрачає статус сироти або позбавленої батьківського піклування і набуває статусу сина чи доньки. Кількість людей, які хочуть усиновити дитину, щороку зростає. Починаючи з 2000 року українці усиновили 33 715 дітей. Частина з них вже виросли й стали самостійними: навчаються, працюють, створюють власні сім’ї. А частина (20 319 дітей) – ще не досягли повноліття і продовжують перебувати під наглядом держави.
Але, окрім певних здобутків, ми маємо також і серйозні виклики. І ці виклики потребують реагування. Напередодні Дня усиновлення ділюся своїм баченням змін, які необхідно впровадити вже сьогодні.

ОБОВ’ЯЗКОВЕ НАВЧАННЯ ДЛЯ УСИНОВЛЮВАЧІВ

Я можу розповісти багато успішних та неуспішних історій за роки своєї роботи. Були часи, коли я запровадив вперше навчання усиновлювачів в м. Києві. Але далеко не всі підтримали цю ініціативу. Я пам’ятаю сім’ю, яка відмовилась пройти це навчання і 2-х дітей, яких вони все ж усиновили. А потім ці діти через 3 місяці були повернуті назад. І мені навіть не хочеться описувати який жах, розпач і нерозуміння відчуває дитина, яку «взяли» і «повернули». Цю травму вона пронесе через все життя. Минулого року в Україні таких дітей було 21. Багато це чи мало? Коли ви думаєте про числа, які рахують дитячі долі, намагайтеся подумати про одну дитину, яка так постраждала, і чи багато це для неї особисто? А бувало, після зустрічі батьків із дитиною, вона зразу впадала в серце і повністю змінювала їхнє життя. Створювалась любляча сім`я, де дитина росте щасливою. Усиновлення, як і народження, не проходить легко. Це період роздумів, переживань, страхів, сумнівів. Це нелегко для дитини, це нелегко і для батьків. Відсутність навчання усиновлювачів призводить до нерозуміння багатьох важливих речей в процесі усиновлення, формування стосунків з дитиною та її адаптації у новій сім’ї!

СУПРОВІД ТА ПІДТРИМКА СІМЕЙ

Період адаптації дитини в новій родині зовсім непростий. Часом він болючій і тривожний. І розгублені та втомлені батьки, які не знають, що робити, не можуть отримати кваліфікованої допомоги. І саме в цей період батьки потребують професійної підтримки психолога, соціального працівника, педагога. Проте сьогодні супроводу сімей немає. Відвідування сім’ї усиновленої дитини спершу раз у рік, а потім раз у три роки, так визначено законодавством, відбувається формально і таємниця усиновлення не дає можливості переконатися, що дитина почувається в безпеці та про неї належним чином піклуються! А батьки, які потребують фінансової підтримки на лікування та розв’язання інших проблем могли б її вчасно отримати.

СКАСУВАННЯ ТАЄМНИЦІ УСИНОВЛЕННЯ

Минулого року було усиновлено 1 730 дітей. Та чи можемо ми радіти за усіх цих дітей? На жаль, ми не знаємо. Таємниця усиновлення не дає можливості зрозуміти це. Таємниця також перешкоджає надати необхідну підтримку сім`ї. Багато і самих сімей стали заручниками такої ситуації, коли бояться звернутися до фахівця. Або дитина, згодом дізнавшись правду, отримує травму, що призводить до погіршення стосунків! І батьки приховують правду від дитини все життя. Я знаю багато прикладів успішних сімей, які цього не приховують і не мають жодних проблем. Тому що під час навчання вони отримали навички, яким чином і в якому віці розповісти дитині правду. І досвід інших країн показує, що такі діти все життя вдячні, що вони не опинилися в інтернаті, а виховувалися на рівні з кревними дітьми.
Це право дитини — знати свою історію!

Більше про усиновлення:

СІМ`Я ДЛЯ ДИТИНИ, А НЕ ДИТИНА ДЛЯ СІМ`Ї

Система усиновлення повинна бути направлена на дитину. На пошук кращої родини для дитини. На жаль, сьогодні в Україні вона спрямована на задоволення потреб тих батьків, які стоять у черзі. Які шукають дитину «під себе» – маленьку, до 5-ти років максимум, здорову. Де голос дитини у цій системі? Допоки ми будемо його ігнорувати? Усиновити дитину має не той, «хто перший в черзі», а держава повинна шукати родину, яка найкраще підходить для цієї дитини. Це досвід успішних країн!
Я вірю, що незабаром ця система з’явиться і в Україні.

Микола Кулеба

Схожі статті

Уповноважений Президента України з прав дітей

[sc name=”futerblock” ]
Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button