Ексклюзив

Християни у часи війни – репортаж (частина 1)

Війна в Україні призводить до багатьох проблем: вмирає цивільне населення, інфраструктуру руйнують, люди «мешкають» у бомбосховищах, біженців евакуюють тощо. Але це час і для служіння людям. Час, коли всі християни повинні бути прикладом справжніх християн, світлом та сіллю для народу.

Ми підготували репортаж, аби показати як саме християни діють у часи війни. Господь діє через церкви в наш час, аби люди зверталися до Бога, Який любить увесь світ. Через практичне служіння віруючих, Господь проявляє Свою любов до людей.

Як діяти? План у часи великої війни – заступник голови ВСЦ ЄХБ Ігор Бандура

За словами Ігоря Бандури, баптистський Союз розробив поетапний план на випадок великої війни й евакуації людей. Християни у часи війни – репортаж (частина 1)

«Ми служимо й працюємо посеред гіршого. Але робимо це з молитвою, з великою надією і з очікуванням того дня, коли Бог подарує Україні остаточну перемогу», – пише він.

План полягав у тому, щоб організувати через баптистські західні обласні об’єднання та церкви можливість прийняти біженців, які тікатимуть від великої війни.

Керівництво Союзу було вражено тим, наскільки баптистські церкви й волонтери долучилися по той бік кордону, – у Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії й Молдові, – для того, щоб приймати українців, які шукають захисту у Європейських країнах. Там їх зустрічають, годують, супроводжують до місць, де вони можуть відпочити й надають їм всіляку допомогу.

«Ми забезпечуємо через коридори потік гуманітарних вантажів, щоб задовольнити потреби людей. Робота звершується напружено, але злагоджено. Велика команда працює для того, щоб забезпечити всі напрямки: інформування, гуманітарної допомоги, отримання і розподілення фінансів, для того, щоб підтримати ті церкви, які служать», – наголосив заступник.

Союз намагається допомагати баптистським церквам і через церкви десяткам тисяч людей. Налагоджуються логістичні ланцюжки для того, щоб передавати людям через наші церкви харчові продукти й основні базові речі. Є люди, які готові служити транспортом.

«Працюємо з великою впевненістю, не боїмося ризикувати, бо знаємо, що наше життя в Божих руках. Тому будемо працювати разом, аж поки не прийде перемога. Молимося, щоб Бог беріг максимально життя людей, про кожного пастора, щоб вони мали силу і мужність служити людям, і говорити до них Слово Євангелія і Слово надії», – сказав Ігор Бандура.

Ірпінська Біблійна Церква готує їжу та надає прихисток

Християни у часи війни – репортаж (частина 1) Така звичайна річ, приготування їжі людям, є свідоцтвом Божого піклування про нас, вважає Зоя Ільніцька, яка служить людям в Ірпені.

Божий закон, – що людина посіє, те саме й пожне – діє і в Ірпінській Біблійній Церкві. Не тільки вони годують людей. Але часто ті, хто приїжджають на евакуацію, привозять сюди їжу. Хтось заніс 3 літри смачного супу й кажуть: «Ви нам тарілочку налийте, поїсти в дорогу, а решта хай вам буде». А хтось привіз доволі черствий хліб. Віруючі з Ірпеня знайшли можливість використати такий хліб. Маючи свіжий хліб, християни з частини зробили смачну ванільну запіканку, якою покорили усіх мешканців укриття, а згодом – шикарні смажені сухарики зі спеціями, які дуже сподобалися їхнім хлопцям.

Окрім готування їжі, Біблійна Церква в Ірпені цілодобово надає прихисток та проводить молитви. Мешканці отримують практичну і психологічну допомогу.

«Усім, кому потрібна евакуація, церква цілодобово обробляє їхні запити й максимально сприяє виїзду з міста та околиці. Однак виїхати з Ірпеня наразі украй складно! Серед служителів, які з останніх сил допомагають ірпінському регіону, пастор Станіслав Грунтковський з дружиною. Молімося про усіх, хто зараз служить в Ірпені», – пише пресслужба Союзу ЄХБ України.

Християни у часи війни – репортаж (частина 1)

Попри важкі обставини в місті, маріупольська церква допомагає людям

Християни у часи війни – репортаж (частина 1)

В Маріуполі вкрай небезпечні обставини: окупанти обстрілюють місто; немає водопровідної, тому люди збирають дощову воду з труб, а потім воду у тарі розвозять по районах; у дворах міста роблять вогнища, аби зігрітися, бо немає опалення; відсутній зв’язок, бо вишки пошкоджені та без живлення.

«Попри небезпеку, сім церков ЄХБ з іншими церквами міста допомагають родинам з дітьми виїхати з міста. Підвальні приміщення домів молитви слугують притулком», – повідомляє пресслужба баптистського Союзу ЄХБ України.

Євангельські церкви Маріуполя допомагають родинам з дітьми виїхати з міста. А підвальні приміщення домів молитви слугують притулком людям із сусідніх домів.

За словами пастора центральної церкви Олександра Нагірняка, християни встановили ліжка та поклали матраци у підвалах, а також приготували простеньку їжу. Вчора церква змогла прийняти 80 осіб.

Але буває і таке, коли через потужні обстріли багато хто не зміг навіть добратися до будівлі церкви.

«Зв’язок в місті майже не працює, тому передати фото не вдається. Мешканці Маріуполя потребують наших молитов», – зазначає баптистський Союз України.

Сміливий вчинок запорізького брата та служіння Міського центру допомоги

Хочемо окремо описати про брата Сергія з Запорізької церкви, який відправився з гуманітарної допомогою в село Кам’янське, Запорізької області, де бомблять російські окупанти

Християни у часи війни – репортаж (частина 1)
Праворуч Сергій Чубенко. Ліворуч Дмитро Матюхін

Свідчення Сергія:

Християни у часи війни – репортаж (частина 1)
Родина з Кам’янського

«Ми з Надюшею (дружина Сергія) помолилися, та я поїхав за сестрами. Дороги перекриті, а авто згорілі. Приїхавши туди, я побачив, що там ще багато віруючих з дітьми. Але більше ніхто не бажав їхати. Мешканці Кам’янського сказали, що багато хто з живих там потребує хлібу та продуктів. Усю дорогу назад сестри молилися і дякували Богові, що за ними приїхали. Всю ніч я згадував про тих, хто там залишився. І вранці ми почали організовувати продукти та інші речі. Дякую братові Дмитру Матюхіну та сестрі Тетяні Сулимі та багатьом інших братам і сестрам (за допомогу). Коли машина була укомплектована, я зателефонував Надюші й вона стала на коліна разом із сім’єю, церквою та друзями, й багато братів та сестер молилися, щоб Господь зберіг нас у дорозі. Я привіз до них додому хліб і продукти, а вони вже роздавали в селі іншим людям. Я повернувся додому радісним, що все вийшло і Господь зберігав у дорозі. Все це робимо для людей, які потребують нашої допомоги, щоб ім’я Господа прославлялося».

«Доїхав! Передав! Слава Богу за вашу підтримку!!!», – написав про Сергія Дмитро Матюхін, керівник комітету соціального служіння ВСЦ ЄХБ та голова Міського центру допомогу у Запоріжжі.

Християни у часи війни – репортаж (частина 1)

Християни у часи війни – репортаж (частина 1)

Християни у часи війни – репортаж (частина 1) Дмитро Матюхін разом зі своєю командою багато працюють заради людей, аби у малозабезпечених були їжа, одяг, ліки тощо. Через служіння Міського центру допомоги, команда бажає нести світло Христове в оселі людей, аби Євангельська звістка торкалася невіруючих та втішала християн.

«Щоранку з 24-го лютого ми вилітаємо з нашого офісу Міський центр допомоги в різних напрямках, завантажені продуктами ліками хлібом одягом постільною білизною, та й ще багато чим, увечері втомлені але задоволені приходимо з цього фронту! Це наш фронт! Фронт, де страх смерті та небезпеки. Тоді найстрашніше, що люди перестають бути людьми… Так, ми так воюємо!.. Може здатися, що Бог не чує… Він чує та бачить. Це наш фронт, тримаємо оборону, допомагаючи один одному!», – написав голова Міського центру допомоги.

Ділимось свідченням одного з таких днів:

«Попрацювали для людей. Якраз у нас був хороший урожай грибів. Роздавали на місця, де живуть люди. Сьогодні у багатьох страви з печерицями!!!», – розповів Дмитро.

Християни у часи війни – репортаж (частина 1) Тушкованка з Почаєва для допомоги солдатам

Пастор Руслан Мандзюк з Почаєва, на Тернопільщини, вирішив служити, готуючи з церквою тушкованку для солдатів. Пропонуємо прочитати цікаву та корисну історію, яку написав Руслан:

«Не можу мовчати. Серце переповнюють почуття. Побачив в інтернеті ідею, щоб готувати тушкованки для солдатів. Кинув у церковну групу. Одразу знайшлися люди, які відгукнулися зварити в автоклаві. Поїхав шукати банки й кришки. У двох магазинах запропонували, що з дому привезуть півлітрові банки. Одна продавчиня запропонувала привезти кришки. В іншому магазині зробили величезну знижку. Ще в одному магазині я запитав, чи можуть зробити знижку для армії. Продавець сказала, що запитає господаря. Виходить і каже: скільки вам потрібно? Я відповів: хоча б дві спайки. Вона каже: то беріть. Питаю: скільки? Вона відповіла: господар сказав нічого. Бо це для наших.

Приїхав в місцевий музей, де пункт збору і фасування продуктів, бачу втомлені, але спокійні очі тих, хто там працюють волонтерами. Крім матеріальної допомоги віруючі зі всього світу об’єдналися в молитві за Україну.

Ми нашою церквою прийняли рішення робити нічні молитовні ланцюжки, аж доки ми не переможемо. Роздумуючи про це все, знаю точно, що ми переможемо. Бо ми всі разом. Ми єдині. Ми Українці. І тому, що ми смиряємося перед лицем Божим, то вірю, що і Сам Господь на нашому боці. Слава Україні й ще більша Слава нашому Господеві!!!».

Окрім поклоніння Господу на богослужінні, Ніженська церква практично допомагає біженцям

Володимир Федько, пастор церкви у Ніжині Чернігівської області, розповідає, що дім молитви відкритий і приймає у підвальне приміщення усіх, хто потребує укриття. Бо ситуація у місті небезпечна: Ніжин оточений танками окупантів. У місто вони не зайшли. Однак великі обстріли, снаряди рвуться один за одним. Деякі магазини у місті працюють, але немає борошна, круп, макаронних виробів.

Християни у часи війни – репортаж (частина 1)

Людей розміщують у класах недільної школи на розкладачках, які є в необхідній кількості. В церкві постійний рух – одні йдуть, інші приходять. Також людей годують.

«Богослужіння проводимо за розкладом, щовечора та щоранку в церкві молитва. У людей смуток. Читаємо разом з ними Слово Боже та молимося. Їжа є, сьогодні підвезли картоплю наші віруючі люди», – розповідає пастор.

Цілодобовий притулок для людей у Києві

Саме таким притулком став молитовний будинок церкви «Відродження» у Києві. Церква готує їжу і розвозить тим, хто потребує. При цьому християни готують гостинці для захисників України.

«А ще крізь сльози співає. Багато молиться. Та хіба буває молитви багато?», – пише пресслужба баптистського Союзу ЄХБ.

Черкащани приготували багато тонів їжі для населення

Баптистська церква у Бузівці на Черкащині з усім селом допомагає біженцям і мешканцям Києва.

Щоденно 200 людей займаються переробленням продуктів. Черкащани приготувати 8 тонн свинини, виготовили 2 тисячі банок свинячої тушкованки, близько 900 кг курячої, понад 300 банок паштету.

Християни у часи війни – репортаж (частина 1)

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Євген Коновальчук

Новинний редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Студент Запорізької Біблійної Семінарії. Навчався в Запорізькому національному університеті на факультеті "Журналістика", спеціальність "Видавнича справа та редагування".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button