Феномен невірної інформації: наслідки від науковців, журналістів та проповідників
Є такий феномен серед людей в цілому, коли людина впевнено говорить про те, що не знає, як про неіснуюче… тобто, «я не знаю» = «цього не відбувається», «цього не існує»… Жаль, коли це звучить з вуст науковців, дослідників, що мають бути схильними до відкритості й об’єктивності… чи в міжрелігійному контексті (я не про УПЦ зараз)… Щодо журналістів і багатьох політиків, проповідників у світлі цього феномену, мабуть, краще промовчати…
Я маю на увазі, що деякі люди публічно і впевнено говорять про те, чого насправді не знають, і це стає проблемою, особливо якщо такі люди є науковцями, журналістами чи проповідниками. Оскільки ці люди мають значний вплив на сприйняття інформації людьми, їх невірна інформація може призвести й часто призводить до небезпечних наслідків.
Наприклад, науковці, які говорять про те, чого насправді не знають або у чому необізнані з певних власних причин, можуть призвести до неправильної інтерпретації даних або навіть до публікації недостовірних результатів досліджень, що може мати серйозні наслідки для науки та суспільства в цілому, від дезінформації до формування негативного ставлення до певної групи людей (які цього точно не заслужили в нашій державі) серед громадськості…
Журналісти, які говорять про те, чого не знають як про те, що не існує, можуть поширювати неправильну інформацію серед своїх читачів або глядачів, що може призвести і часто призводить до створення фальшивих новин, дезінформації та паніки. Потім вони тихенько щезають, відмовляючись від будь-якої моральної відповідальності за розпалювання негативних настроїв у суспільстві, релігійних колах… та стають коучами, професорами, хайпуючи заради власного его або матеріальної вигоди…
Проповідники, священники, пастори, які говорять про те, чого не знають як про неіснуюче, можуть призвести і призводять до невірного тлумачення біблійних текстів та навіть до того, що люди можуть зворотно зрозуміти суть християнства, особливо на тлі якоїсь нездорової боротьби за «традиційні християнські цінності», феномен, який розпалюється «руzьким міром» і легітимізує фізичне знищення як остаточну форму подолання інаковості та інакової природи іншого… і я зараз не про нетрадиційні сексуальні вподобання… це якраз і є невігластво, коли вся суть традиційних християнських цінностей зводиться до питання, хто, з ким і як спить з погашеною свічкою…
Люди, які мають вплив на сприйняття інформації громадськістю, мають дотримуватись принципів обізнаності та чесності в тому, що вони говорять, визнавати свої обмеження та незнання. Це частина справжніх традиційних духовних цінностей, наукових, журналістських, релігієзнавчих…
Читайте також:
Шануймо один одного, визнаючи власні обмеження у знаннях і розумінні світу. Навіть під час війни… Будьмо відкритими до дискусій та готовими визнавати помилки. Навіть під час війни…
