Глобальне дослідження показало, як різні країни світу взаємодіють із Біблією
Біблійне товариство Великої Британії представило масштабне аналітичне дослідження під назвою Patmos Typology Report, яке вперше системно описує, як культура, релігія, економіка й політика впливають на ставлення людей до Біблії у 85 країнах світу.
Джерело: Christian Today
Звіт створено у співпраці з Об’єднаними біблійними товариствами (UBS) та аналітиками Gallup, і базується на наймасштабнішому у світі соціологічному дослідженні про ставлення до Біблії — Patmos World Bible Attitudes Survey, яке опитало понад 91 тисячу респондентів у 2024 році.
Дослідження показало, що понад 70% людей у світі вірять у Бога або вищу силу, а 1 з 10 нехристиян виявляє зацікавлення у вивченні Біблії.
Сім «біблійних середовищ» світу
Аналітики поділили країни на сім місіологічних кластерів — контексти, що визначають сучасні можливості та виклики для поширення Писання.
Кластер 1: Малі християнські меншини в мусульманських країнах
(Чад, Малі, Пакистан, Афганістан, Сьєрра-Леоне)
Християни становлять невелику, але стійку меншість.
Лише 3% людей володіють Біблією, 61% вважають християнство «західною релігією», проте 94% називають віру важливою частиною життя.
Рекомендація: розвивати аудіо- та усні форми поширення Біблії, працювати з молоддю і створювати довірливі місцеві партнерства.
Кластер 2: Постхристиянська Європа
(Албанія, Угорщина, Росія, Греція, Португалія, Мальта)
Релігія втрачає вплив, особливо серед молоді.
Лише 59% вважають віру важливою, 9% читають Біблію щотижня, 12% регулярно відвідують церкву.
Втім, 57% все ще відчувають пошану до Біблії й зацікавлення в ній.
Рекомендація: повернути актуальність Біблії через міжособистісні стосунки, а не формальні інституції.
Кластер 3: Християнські меншини в більшості мусульманських країн Близького Сходу
(Саудівська Аравія, Ірак, Ліван, Єгипет, Ізраїль)
Тут 85% населення називають релігію важливою, але лише 2% володіють Біблією.
Серед християн — 40% читають Писання щотижня.
Через політичний тиск відкрита євангелізація обмежена.
Рекомендація: обережне цифрове свідчення, будування довіри і підтримка місцевих церков.
Кластер 4: Латинська Америка і Філіппіни
Християнство залишається центральною частиною культури, але секуляризація поступово зростає.
74% мають Біблію, 37% читають її щотижня, 34% відвідують церкву.
Рекомендація: допомагати людям бачити актуальність Біблії для щоденних проблем — економічних, соціальних, ідентифікаційних.
Кластер 5: Західний світ — секулярні суспільства
(США, Велика Британія, Франція, Німеччина, Австралія)
Тут віра зберігається, але часто сприймається як щось «застаріле».
57% мають Біблію, 24% читають її щотижня.
У Британії ці показники нижчі — 45% і 16%, тоді як у США — 71% і 35%.
Рекомендація: використовувати мистецтво, історії та цифрові платформи, щоб відновити інтерес до Писання, особливо серед молоді.
Кластер 6: Азійський контекст релігійного різноманіття
(Індія, Камбоджа, Таїланд, Японія, Південна Корея)
Християнство тут — незначна меншість, а 74% населення нічого не знають про Біблію.
Лише 7% мають її примірник.
Рекомендація: освіта, розповідання історій, цифрові проєкти та підтримка малих християнських спільнот.
Кластер 7: Африка — живе християнство в умовах викликів
(Нігерія, Кенія, ПАР, ДР Конго)
Регіон із найвищим рівнем біблійної активності:
62% мають Біблію, 51% читають її щотижня, 53% регулярно ходять до церкви.
Проте бідність і нерівність залишаються серйозними перешкодами.
Рекомендація: переходити від доступу до глибини — інвестувати у учнівство, лідерство та молодіжні ініціативи.
«Писання має бути почуте серцем»
«Доступ до Біблії — лише перший крок. Головне — щоб вона торкалася сердець і змінювала життя», — зазначено у звіті.
Старший дослідник Біблійного товариства Річ Повні підсумував:
«Ефективне служіння неможливе без розуміння контексту. Цей звіт — карта, яка показує, як зробити Біблію живою для кожної культури».
Підсумок
Глобальний звіт Біблійного товариства показує: Біблія залишається духовним і культурним орієнтиром для людства, але шляхи її сприйняття різні.
Щоб Слово Боже продовжувало торкатися сердець, церквам і місіям потрібно говорити до людей їхньою мовою — мовою культури, покоління і серця.
Читайте також:
