MEGOGO відкрила доступ до фільмів «Салтівська Еклесія» та «Євангеліє після 24.02» про віру під час війни
Документальні стрічки про служіння церкви в перші місяці вторгнення доступні онлайн
Провідна українська ОТТ-платформа MEGOGO опублікувала у відкритому доступі два документальні фільми режисера Максима Тузова — «Салтівська Еклесія» та «Євангеліє після 24.02». Обидві стрічки створені в межах проєкту «Очима віри» й розповідають про життя церковних громад і окремих віруючих у перші місяці повномасштабної війни.
Джерело: Всі разом
Продюсером фільмів виступив Ігор Богомаз. Автори проєкту наголошують: головна ідея — показати, як віра проявляється не лише в словах, а в конкретних вчинках під час національного випробування.
Проєкт «Очима віри»: свідчення для України і світу
Документальна ініціатива «Очима віри» орієнтована як на українську аудиторію, так і на глядачів у Європі та США. Її мета — зафіксувати реальні історії людей, які пережили перші місяці вторгнення, втрати й невизначеність, але не втратили здатності служити ближнім.
У межах проєкту заплановано серію фільмів про пасторів, капеланів, волонтерів, медиків і військових. Стрічки демонструються також за кордоном для привернення уваги до гуманітарних потреб України.
Зйомки фільмів «Салтівська Еклесія» та «Євангеліє після 24.02» відбулися в червні 2022 року. Спочатку команда планувала створити одну повнометражну роботу, однак матеріал виявився настільки різноманітним, що було ухвалено рішення розділити його на дві самостійні історії.
«Міксувати все в один фільм було незручно. І от вийшло два окремих фільми», — зазначив Максим Тузов у розмові з журналістом руху «Всі разом!».
Режисер підкреслив, що стрічки передають не лише факти, а й емоційний стан суспільства в перші місяці війни:
«Фільми, які були зняті в той період, зафіксували війну в емоціях людей тут і зараз».
«Салтівська Еклесія»: церква серед руїн Харкова
Фільм «Салтівська Еклесія» розповідає про служіння громади в харківському районі Салтівка — одному з найбільш зруйнованих під час обстрілів.
У центрі сюжету — місцева церковна спільнота, яка стала для жителів не лише духовною, а й фізичною опорою. Волонтери доправляли медикаменти, виїжджали до «сірих зон», підтримували тих, хто залишився під вогнем.
«В обличчі однієї церкви ми хотіли показати загальну позицію церкви в Україні», — пояснює Тузов.
Зйомки відбувалися безпосередньо на місці подій, що надало стрічці максимальної документальної достовірності.
«Євангеліє після 24.02»: переосмислення віри
Друга робота має ширшу географію й фокусується на внутрішніх змінах людей після 24 лютого 2022 року.
У центрі — пастори та миряни, які свідомо залишилися у своїх містах попри небезпеку.
«Це історія рішень пасторів, які вирішили залишитись на своїх місцях. Вони продовжували своє служіння, бо вірили, що це саме те, що вони мають робити», — наголосив режисер.
Назва фільму символічна.
«Ми побачили Євангеліє під іншим кутом. Цей фільм про ту надію, яка залишається».
Публікація на MEGOGO
Після розгляду заявки платформа MEGOGO ухвалила рішення розмістити обидві стрічки у відкритому доступі. За словами автора, принциповою була можливість зробити їх доступними для максимально широкої аудиторії.
Кіно як документ епохи
Максим Тузов переконаний, що фільми мають не лише художнє, а й історичне значення:
«Це певний документ епохи. Ми ще переосмислимо ці фільми через багато років».
Режисер підкреслює, що головний критерій успіху — небайдужість глядача:
«Фільм вдалий тоді, коли він залишив людину небайдужою».
Про автора та подальші роботи
Максим Тузов — український режисер, сценарист і військовий журналіст, засновник L’ARTE CINEMA GROUP. Його дипломна робота «Праведник» здобула міжнародні відзнаки.
Серед інших проєктів — «Допельгангер», «Позивний “Артист”», «Вінсент», а також короткометражна новела «Кролик, або Туди і Звідти» з антології «Війна очима тварин».
Найближчим часом у межах проєкту «Очима віри» буде презентовано нову роботу — документально-анімаційний фільм «Ось Я», присвячений історії повернення додому героя, який віддав життя за Україну.
Читайте також:
