Ну що тобі, ну що подарувати?
Як небо прихилити із вдячністю тобі?
Які палати у яких палацах
Я в килими вберу усупереч журбі?
Чи підемо у вранішні світання,
Де трави росяні збігають до води?
Де солов’ї захрипли від кохання
Й витьохкують тобі замріяні світи?
Де верби дві шепочуть про секрети,
Проліг Чумацький шлях по дзеркалу ріки.
Там місяць жне серпанком очерети
І риба скльовує розсипані зірки.
Я подарую тишу вечорову,
Вплету в чарівний вечір пісню солов’я.
Я подарую світ тобі, в якому,
Ми будем тільки двоє: ти і я.
Більше поезії Юрія Варинюка:
Юрій Вавринюк
