Що, якщо я скажу вам, що є історія, яка підтверджує воскресіння Ісуса, і вона походить з настільки надійного джерела, що ми можемо побачити її на власні очі? Насправді вона дивиться нам у вічі все наше життя − воскресіння в природі.
Слово «історія» іноді може бути синонімом «небилиці» або чогось вигаданого. Але як ми називаємо історію, яка підтверджує іншу? Якщо вона походить з надійного джерела, ми називаємо це автентифікацією.
Тож якщо вам, як і мені, іноді важко повірити у воскресіння Ісуса, можу я запропонувати вам звернутися до книги Божого творіння? Якщо ви схильні ставити під сумнів те, чого не можете побачити, принаймні серйозно замисліться над тим, що можете.
Сон і неспання
Це може наштовхнути вас на роздуми над чимось настільки ж очевидним, як ваша нічна рутина. Коли ви щовечора кладете голову на подушку, ви ніби стаєте «мертвим для світу». Ваша свідомість покидає вас, ви потрапляєте в місце темряви й самотності, і ви навіть лежите на спині, заплющивши очі, як труп, у позі, схожій на труп.
Потім настає ранок. Ваші очі починають тремтіти. Тіло і розум повертаються до життя. І ви прокидаєтеся разом із сонцем.
Якщо ми віримо, що Бог створив наші тіла з максимальною ретельністю, то чому Він створив нас для сну? Будь-який лікар або вчений може розповісти вам про численні переваги, які отримує наше тіло від сну. Але Бог, Творець, міг би дати нам ці переваги будь-яким способом. Так чому ж він обрав сон? Чому він створив нас функціонально безжиттєвими протягом третини нашого життя? Чи не тому, що в щоденному циклі сну і неспання Бог знову і знову нагадує своїм дітям, що воскресіння − це не казка, а те, що вплетено в тканину його творіння?
Знаки природи
Ми можемо поставити й інші запитання: Чому Бог дав нам пори року? Чому він спроектував Землю з її нахиленим обертанням, орбітою і близькістю до Сонця так точно, щоб дати нам цей цикл від смерті до життя? Чому дерева і рослини в’януть і вмирають восени, а взимку перебувають у стані спокою (у багатьох випадках поховані в «могилі» з бруду), щоб навесні вирватися з землі та з безплідних гілок новим життям? Бог не мусив так замислити. Але він це зробив.
Чому гусінь ховається в кокон, а виходить метеликом? Чому жолудь йде в землю, а виходить дубом? Чому ведмідь залягає в печеру на зимову сплячку, а потім виходить на поверхню наприкінці зими? Чому сонце щовечора зникає за обрієм, а наступного дня з’являється знову, поширюючи тепло і світло в темряві? Чому так багато «смертей» у природі − лісові пожежі, повені, гниття рослин і тварин − насправді створюють ідеальні умови для зародження нового життя? Чому, коли дитина з’являється на світ, вона повинна вийти з глибини утроби матері?
Всі ці питання Божого творіння вказують на одну відповідь − воскресіння. І ця відповідь не випадкова.
Історія створення
Псалом 53:1 відкривається сильним твердженням: «Нерозумний каже в серці своїм: “Бога нема”. Хоча я майже все своє життя був християнином, який вірить в Біблію, я визнаю, що все ще борюся з сумнівами. Я постійно задаю собі основні, фундаментальні питання: Чи існує Бог? Чи можу я довіряти Біблії? Чи справді Ісус повернувся до життя?
У ці моменти сумнівів я часто повертаюся до історії створення світу, яка допомагає мені краще зрозуміти слова псалмоспівця. Було б нерозумно з мого боку бути свідком цих знаків і чудес і все ще говорити у своєму серці: «Це все просто збіг обставин. У всьому, що я бачу в природі, немає ніякого сенсу або мети. За цим неймовірним дизайном немає Бога».
Павло говорить про це, коли пише про язичників у Римлян 1:19-20:
«Тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об’явив. Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання».
Боже творіння є настільки потужним загальним одкровенням, що ми «не маємо виправдання», стверджує Павло. Це досить сильне підтвердження потенціалу природи підтверджувати істинність Божого Слова.
Якщо творіння дійсно розповідає історію, то можна з упевненістю сказати, що у цієї історії є Автор. Християни сказали б, що це той самий Автор, що і Писання, тому те, що ми бачимо в Божому творінні, доповнює те, що ми бачимо в Божому Слові.
І саме з Божого Слова ми дізнаємося, як Автор став тілом і оселився серед нас. Він увійшов в історію, яку вже розповідав, історію, яка давала нам образ за образом, погляд за поглядом, картину за картиною смерті, поховання і воскресіння, які Він сам врешті-решт переживе. Смерть і воскресіння Христа − це не вигадка; це основа нашого існування, основа нашої надії.
Читайте також:
К. С. Льюїс сказав: «Я вірю в християнство так само як вірю, що сонце зійшло, не тільки тому, що я його бачу, але й тому, що завдяки йому я бачу все інше». Ми можемо вірити у воскресіння, тому що Творець зобразив його в яскравих кольорах у кожному куточку Всесвіту. Чим більше ми навчимося звертати на нього увагу, тим більше ми побачимо все інше в його світлі.
Автор: Джо Діган
Ви можете стерти хоч усі мої коментарі, але це жодним чином не зупинить народну секулярізацію та десакралізацію ваших міфічних “цінностей”. Я більше нічого не буду коментувати на цьому жалюгідному сайті, але й ви готуйтеся до того, що стерті вами думки одного дня пролунають вам на ваші власні вуха. От тоді подивимось, хто кого “зітре”…